Тема І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПРОБЛЕМА ВИБОРУ ЛЮДИНИ У ВИРІШАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ.
Мета. розкрити проблему вибору людини у вирішальній ситуації на основі твору І. Франка " Захар Беркут".
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Гейм «Хто з героїв»
Завдання.
Дати відповідь, кому з героїв твору «Захар Беркут» І. Франка належать нижченаведені слова?
1. «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». (Максим)
2. «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!» (Захар Беркут)
3. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» (Тугар Вовк)
4. «Раз мати родила, раз і гинути прийдеться». (Бурунда)
5. «Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…» (Максим)
6. «Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то певно всі люди жили б на світі спокійно й щасливо». (Максим)
7. «Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут)
8. «Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зрадник…» (Митько Вояк)
9. «Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!» (Мирослава)
10. «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)
11. «Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)
12. «Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя». (Мирослава)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
Дати відповідь, кому з героїв твору «Захар Беркут» І. Франка належать нижченаведені слова?
1. «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». (Максим)
2. «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!» (Захар Беркут)
3. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» (Тугар Вовк)
4. «Раз мати родила, раз і гинути прийдеться». (Бурунда)
5. «Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто…» (Максим)
6. «Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то певно всі люди жили б на світі спокійно й щасливо». (Максим)
7. «Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут)
8. «Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зрадник…» (Митько Вояк)
9. «Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!» (Мирослава)
10. «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)
11. «Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)
12. «Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя». (Мирослава)
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
Мотивація навчальної діяльності школярів
ІV. Основний зміст уроку
Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим.
І. Франко
І. Франко
1. Характеристика образу Захара Беркута
1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».
• «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
• «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
• «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
• «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».
• «Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».
• «Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум».
• «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається».
• «Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».
• «Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі”».
• «…Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».
• «Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід».
• «Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».
• Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить».
• «Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв’язку з чеснотою й людяним норовом!»
• «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
• Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор.
Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
(Покажемо, яких надлюдських сил треба було Захарові, щоб наважитися на це, бо в деяких учнів може скластися думка, що він черства людина, без батьківських почуттів, коли відмовляється визволити сина.) Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.
Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу.
• Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».
• «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
• «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
• «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
• «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».
• «Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».
• «Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум».
• «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається».
• «Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».
• «Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі”».
• «…Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».
• «Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід».
• «Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».
• Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить».
• «Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв’язку з чеснотою й людяним норовом!»
• «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
• Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор.
Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
(Покажемо, яких надлюдських сил треба було Захарові, щоб наважитися на це, бо в деяких учнів може скластися думка, що він черства людина, без батьківських почуттів, коли відмовляється визволити сина.) Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.
Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу.
1.2. Бесіда за питаннями.
• Коли ви вперше, читаючи твір, дізналися про Захара Беркута?
• Що єднає прізвище Захара з назвою птаха?
• Чому Захар Беркут мав авторитет серед тухольців?
• Як Захар реагує на шкоду, яку завдає Тугар Вовк громаді?
• Чим пояснити те, що старий Беркут прагне розгромити, а не відбити татар?
• Які сили допомагають Захарові прийняти правильне рішення і подолати ворога?
• В чому вбачав тухольський ватажок смисл свого життя?
• До якої справи Захар Беркут мав хист?
• Яке значення для ще молодого Захара Беркута мало його перебування у діда Акинтія?
• Як Захар Беркут ставиться до зрадництва Тугара Вовка?
• Чому Захар не погодився на пропозицію Тугара Вовка обміняти полоненого Максима на вихід татар з котловини? Що в цей період відчував старий Беркут? Чи можна його засудити за таке ставлення до свого сина?
• Яким були останні слова Захара Беркута? Що він пророкував для майбутнього покоління?
• Чим повчальний образ Захара Беркута?
• Коли ви вперше, читаючи твір, дізналися про Захара Беркута?
• Що єднає прізвище Захара з назвою птаха?
• Чому Захар Беркут мав авторитет серед тухольців?
• Як Захар реагує на шкоду, яку завдає Тугар Вовк громаді?
• Чим пояснити те, що старий Беркут прагне розгромити, а не відбити татар?
• Які сили допомагають Захарові прийняти правильне рішення і подолати ворога?
• В чому вбачав тухольський ватажок смисл свого життя?
• До якої справи Захар Беркут мав хист?
• Яке значення для ще молодого Захара Беркута мало його перебування у діда Акинтія?
• Як Захар Беркут ставиться до зрадництва Тугара Вовка?
• Чому Захар не погодився на пропозицію Тугара Вовка обміняти полоненого Максима на вихід татар з котловини? Що в цей період відчував старий Беркут? Чи можна його засудити за таке ставлення до свого сина?
• Яким були останні слова Захара Беркута? Що він пророкував для майбутнього покоління?
• Чим повчальний образ Захара Беркута?
1.3. Орієнтовний план-характеристика образу Захара Беркута.
1) Захар Беркут — ватажок тухольської громади.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру:
а) добрий і волелюбний;
б) відвертий і чесний;
в) працьовитий;
г) розсудливий і мужній;
д) витриманий.
4) Прагнення героя:
а) боронити рідний край від ворогів;
б) шанувати традиції і богів;
в) служити інтересам народу;
г) закликати до єдності, згуртованості народу в боротьбі з ворогами.
5) Захар Беркут — патріот Руської землі.
1) Захар Беркут — ватажок тухольської громади.
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Риси характеру:
а) добрий і волелюбний;
б) відвертий і чесний;
в) працьовитий;
г) розсудливий і мужній;
д) витриманий.
4) Прагнення героя:
а) боронити рідний край від ворогів;
б) шанувати традиції і богів;
в) служити інтересам народу;
г) закликати до єдності, згуртованості народу в боротьбі з ворогами.
5) Захар Беркут — патріот Руської землі.
2. Опрацювання ідейно-художнього змісту ІХ розділу повісті
2.1. Виразне читання або переказування окремих частин розділу.
2.2. Тема: зображення перемоги тухольців над монголо-татарами; смерть старого Беркута.
2.3. Ідея: возвеличення мужності, винахідливості, кмітливості тухольців, їх наполегливості у досягненні своєї мети.
2.4. Основна думка: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
2.5. Композиція.
Експозиція: продовження атаки тухольцями монголо-татар за допомогою стовбурів загострених ялиць.
Зав’язка: намагання Бурунди і Т. Вовка обміняти своє життя на полоненого Максима.
Кульмінація: смерть ворогів, Максим залишається живий.
Розв’язка: остання промова З. Беркута до громади; смерть і поховання ватажка Тухлі.
Експозиція: продовження атаки тухольцями монголо-татар за допомогою стовбурів загострених ялиць.
Зав’язка: намагання Бурунди і Т. Вовка обміняти своє життя на полоненого Максима.
Кульмінація: смерть ворогів, Максим залишається живий.
Розв’язка: остання промова З. Беркута до громади; смерть і поховання ватажка Тухлі.
2.6. Сюжет.
Продовження боротьби тухольців і монголів. Все більше і більше татар гинуло під водою. Невелика купка татар, де були Т. Вовк, Бурунда, Максим, перебували на плоту. Всіх їх обстрілювали тухольці.
Щоб зберегти собі життя, Бурунда і Т. Вовк вирішують обміняти своє життя на полоненого Максима. З. Беркут не погоджується на це. Тоді Бурунда замахнувся із сокирою, щоб зарубати Максима, але Т. Вовк відрубав бегадиру руку. Бурунда, падаючи у воду, потягнув за собою Максима. Камінь, який кинув З. Беркут за допомогою метавки знищив решту ворогів.
Максим залишається живий.
Остання промова тухольського ватажка до народу перед смертю. Поховання З. Беркута.
Продовження боротьби тухольців і монголів. Все більше і більше татар гинуло під водою. Невелика купка татар, де були Т. Вовк, Бурунда, Максим, перебували на плоту. Всіх їх обстрілювали тухольці.
Щоб зберегти собі життя, Бурунда і Т. Вовк вирішують обміняти своє життя на полоненого Максима. З. Беркут не погоджується на це. Тоді Бурунда замахнувся із сокирою, щоб зарубати Максима, але Т. Вовк відрубав бегадиру руку. Бурунда, падаючи у воду, потягнув за собою Максима. Камінь, який кинув З. Беркут за допомогою метавки знищив решту ворогів.
Максим залишається живий.
Остання промова тухольського ватажка до народу перед смертю. Поховання З. Беркута.
2.7. Бесіда за питаннями.
• Що вирішили зробити тухольці для прискорення перемоги над ворогом? («Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі, прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли сере-диною озера зробилася від водоспаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали далі потоком пускати пні»)
• Який новий засіб боротьби з оточеними монголами запропонувала Мирослава тухольцям? («…Збивати по кілька таких пнів докупи, спускати таку плоть на ужві долі водоспадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильніших і добре озброєних молодців, а двом довгими жердками керувати плотину проти монгольських становищ»)
• Через що бегадир, побачивши, що тухольці знищують останні залишки його війська, нічого не міг зробити? («Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть затроєні стріли його туркоманів не могли досягнути смілих тухольців. Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили»)
• Що відчувала Мирослава, коли бачила у ворожому стані двох рідних для неї людей — батька й Максима? («…Погляди її летіли бистріше, ніж її стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що було найдорожче їй у житті: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмирало її серце»)
• Якої думки був З. Беркут стосовно того, щоб зберегти життя Т. Вовку і Бурунді в обмін на волю Максима? («Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю») Як Мирослава сприйняла рішення З. Беркута щодо надання волі Максиму? («Що ти думаєш робити? За що ти хочеш погубити свого сина і… і мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягала з ним жити і йому служити! Хвиля його смерті буде і моєю смертю!»)
• Як тухольці поховали свого ватажка? («…За щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши в кам’яній контині лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували»)
• Чи є закономірним те, що в кінці твору всі вороги гинуть, а Максим залишається живим? Свої думки обґрунтуйте.
• Що вирішили зробити тухольці для прискорення перемоги над ворогом? («Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі, прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли сере-диною озера зробилася від водоспаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали далі потоком пускати пні»)
• Який новий засіб боротьби з оточеними монголами запропонувала Мирослава тухольцям? («…Збивати по кілька таких пнів докупи, спускати таку плоть на ужві долі водоспадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильніших і добре озброєних молодців, а двом довгими жердками керувати плотину проти монгольських становищ»)
• Через що бегадир, побачивши, що тухольці знищують останні залишки його війська, нічого не міг зробити? («Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть затроєні стріли його туркоманів не могли досягнути смілих тухольців. Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили»)
• Що відчувала Мирослава, коли бачила у ворожому стані двох рідних для неї людей — батька й Максима? («…Погляди її летіли бистріше, ніж її стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що було найдорожче їй у житті: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмирало її серце»)
• Якої думки був З. Беркут стосовно того, щоб зберегти життя Т. Вовку і Бурунді в обмін на волю Максима? («Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю») Як Мирослава сприйняла рішення З. Беркута щодо надання волі Максиму? («Що ти думаєш робити? За що ти хочеш погубити свого сина і… і мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягала з ним жити і йому служити! Хвиля його смерті буде і моєю смертю!»)
• Як тухольці поховали свого ватажка? («…За щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши в кам’яній контині лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували»)
• Чи є закономірним те, що в кінці твору всі вороги гинуть, а Максим залишається живим? Свої думки обґрунтуйте.
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Розв’язування тестових завдань
1. Кому з героїв твору належать слова: «…найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок»?
а) Т. Вовку;
б) Бурунді;
в) Максиму.
а) Т. Вовку;
б) Бурунді;
в) Максиму.
2. «Тухольці спихали монголів з одного становища за другим у воду», немов:
а) трава під косою;
б) огонь, пущений по скошеній сіножаті;
в) каміння, що сиплеться зі скель.
а) трава під косою;
б) огонь, пущений по скошеній сіножаті;
в) каміння, що сиплеться зі скель.
3. Гнів Бурунди під час останньої боротьби з тухольцями порівнюється з:
а) шумом зграї вороння;
б) пустим вітром;
в) безпредметною балаканиною.
а) шумом зграї вороння;
б) пустим вітром;
в) безпредметною балаканиною.
4. Щоб зберегти життя собі та Бурунді, Т. Вовк вирішив запропонувати тухольцям:
а) багатий викуп;
б) залишити їх вільними і щасливими;
в) видати полоненого Максима.
а) багатий викуп;
б) залишити їх вільними і щасливими;
в) видати полоненого Максима.
5. Яким чином Бурунда хотів помститися Максиму за свою смерть:
а) втопити молодця;
б) зарубати сокирою;
в) підстрелити.
а) втопити молодця;
б) зарубати сокирою;
в) підстрелити.
6. Через що кара Бурунди по відношенню до Максима не була здійснена:
а) Захар Беркут кинув камінь на ворога;
б) Т. Вовк відрубав руку бегадиру;
в) молодий Беркут штовхнув головного монгола у воду.
а) Захар Беркут кинув камінь на ворога;
б) Т. Вовк відрубав руку бегадиру;
в) молодий Беркут штовхнув головного монгола у воду.
7. Захар Беркут, звертаючись до громади, зазначив, що вона отримала перемогу над ворогом завдяки:
а) згоді оборонців і дружбі;
б) воді і метавкам;
в) Максиму і Мирославі.
а) згоді оборонців і дружбі;
б) воді і метавкам;
в) Максиму і Мирославі.
8. Що пророкував Захар Беркут на майбутнє:
а) щасливе життя;
б) часи жорстокої боротьби народу проти поневолення;
в) шанувати традиції Тухольщини — інакше Боже покарання.
а) щасливе життя;
б) часи жорстокої боротьби народу проти поневолення;
в) шанувати традиції Тухольщини — інакше Боже покарання.
9. Останній погляд Захара Беркута перед смертю був на:
а) сонце;
б) громаду;
в) Максима з Мирославою.
а) сонце;
б) громаду;
в) Максима з Мирославою.
10. Хто кликав на спочинок З. Беркута після бою?
а) Мирослава;
б) Сторож;
в) тухольська громада.
а) Мирослава;
б) Сторож;
в) тухольська громада.
11. В останній промові до громади Захар Беркут наголосив про:
а) необхідність оберігати Сторожа;
б) дружнє і впорядковане життя тухольців на майбутнє;
в) вшанування пам’яті тих, хто загинув.
а) необхідність оберігати Сторожа;
б) дружнє і впорядковане життя тухольців на майбутнє;
в) вшанування пам’яті тих, хто загинув.
12. Щасливі дні майбутнього життя Захар Беркут уважає:
а) сонячними;
б) весняними;
в) яскравими.
а) сонячними;
б) весняними;
в) яскравими.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Що, на вашу думку, мав на увазі старий Беркут, говорячи: «Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». Свої міркування обґрунтуйте.
2. В чому, на ваш погляд, вбачав Захар Беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? Наведіть переконливі факти з твору.
3. Повість «Захар Беркут» була написана І. Франком у:
а) Львові;
б) Києві;
в) Нагуєвичах.
1. Що, на вашу думку, мав на увазі старий Беркут, говорячи: «Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю». Свої міркування обґрунтуйте.
2. В чому, на ваш погляд, вбачав Захар Беркут для себе щастя після перемоги над ворогом? Наведіть переконливі факти з твору.
3. Повість «Захар Беркут» була написана І. Франком у:
а) Львові;
б) Києві;
в) Нагуєвичах.
Картка № 2
1. Що мав на увазі Захар Беркут, говорячи: «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!»? Власну думку вмотивуйте.
2. Обґрунтуйте слова — закінчення твору. Яку думку намагався висловити ними І. Франко?
3. Наприкінці твору Тугар Вовк:
а) тікає до Пети;
б) тоне від каміння метавки Захара Беркута;
в) залишається жити серед тухольців.
1. Що мав на увазі Захар Беркут, говорячи: «Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!»? Власну думку вмотивуйте.
2. Обґрунтуйте слова — закінчення твору. Яку думку намагався висловити ними І. Франко?
3. Наприкінці твору Тугар Вовк:
а) тікає до Пети;
б) тоне від каміння метавки Захара Беркута;
в) залишається жити серед тухольців.
Картка № 3
1. Прокоментуйте благословення Захара Беркута своїм дітям Максиму і Мирославі. В чому його значимість?
2. Чи виправдовує Тугара Вовка його останній добрий вчинок, коли він рятує Максима? Свої міркування вмотивуйте.
3. З. Беркут перед смертю зазначив, що майбутнє покоління буде жити в добу:
а) занепаду;
б) відродження;
в) великих змін.
1. Прокоментуйте благословення Захара Беркута своїм дітям Максиму і Мирославі. В чому його значимість?
2. Чи виправдовує Тугара Вовка його останній добрий вчинок, коли він рятує Максима? Свої міркування вмотивуйте.
3. З. Беркут перед смертю зазначив, що майбутнє покоління буде жити в добу:
а) занепаду;
б) відродження;
в) великих змін.
VІ. Підсумок уроку
1. Групування персонажів у повісті, його значення у розкритті ідейного змісту твору
У повісті «Захар Беркут» зображено боротьбу між волелюбною тухольською громадою і монгольськими нападниками. Дійові особи твору залежно від їх ставлення до цієї боротьби поділяються на дві групи: з одного боку — тухольці на чолі із Захаром Беркутом, з другого боку — монгольські завойовники на чолі з Бурундою.
Між ними точиться гостра боротьба. Боярин Тугар Вовк іде служити ворогові у тяжкий для його батьківщини час, стає зрадником. Дочка боярина Мирослава, усвідомивши справедливий характер боротьби тухольців, допомагає трудящим у їхній визвольній боротьбі. Кожен персонаж визначив своє місце у житті, служачи рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього ми і маємо у творі позитивних і негативних персонажів.
Таким протиставленням дійових осіб у творі автор висловлює свою любов до трудящих і ненависть до експлуататорів. Позитивних героїв він показує як глибоких патріотів, вірних захисників батьківщини, а негативних персонажів змальовує як лютих завойовників, жорстоких експлуататорів народу.
У повісті «Захар Беркут» зображено боротьбу між волелюбною тухольською громадою і монгольськими нападниками. Дійові особи твору залежно від їх ставлення до цієї боротьби поділяються на дві групи: з одного боку — тухольці на чолі із Захаром Беркутом, з другого боку — монгольські завойовники на чолі з Бурундою.
Між ними точиться гостра боротьба. Боярин Тугар Вовк іде служити ворогові у тяжкий для його батьківщини час, стає зрадником. Дочка боярина Мирослава, усвідомивши справедливий характер боротьби тухольців, допомагає трудящим у їхній визвольній боротьбі. Кожен персонаж визначив своє місце у житті, служачи рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього ми і маємо у творі позитивних і негативних персонажів.
Таким протиставленням дійових осіб у творі автор висловлює свою любов до трудящих і ненависть до експлуататорів. Позитивних героїв він показує як глибоких патріотів, вірних захисників батьківщини, а негативних персонажів змальовує як лютих завойовників, жорстоких експлуататорів народу.
2. Виховне значення повісті (пропонується учням записати у зошит)
Любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість. Популярність повісті у нашій країні і за рубежем.
І. Я. Франко підкреслює, що за новий суспільний лад треба боротися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами. Письменник проголошує у творі ідею згуртованості всіх трудящих: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників. Дружба має велике значення.
Любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість. Популярність повісті у нашій країні і за рубежем.
І. Я. Франко підкреслює, що за новий суспільний лад треба боротися дружно, згуртовано, самовіддано, як тухольська громада боролася з монголами. Письменник проголошує у творі ідею згуртованості всіх трудящих: тухольці захищають не лише свої інтереси, а й думають про життя сусідів, їм на допомогу приходять воїни з інших громад, щоб разом боротися проти загарбників. Дружба має велике значення.
3. Значення творчості І. Я. Франка
Трудився І. Франко до останніх днів свого життя. А воно в нього було недовге, до того ж багато років він просидів у тюрмах. І все-таки Франкова літературна спадщина — величезна.
І. Франко — автор понад 5000 творів. Він — видатний поет, прозаїк, драматург. Він — критик і дослідник літератури, історик, філософ, фольклорист, етнограф, мовознавець, економіст, мистецтвознавець, публіцист, журналіст і політичний діяч. Володіючи чотирнадцятьма мовами, перекладав літературу народів світу.
Після смерті І. Я. Франка здійснено більше 1000 видань його творів загальним накладом понад 25 млн примірників українською мовою і в переладах 65 мовами народів світу.
І ми горді з того, що, живучи на святій Шевченковій землі, щиро вітаємо дух безсмертного Каменяра.
Трудився І. Франко до останніх днів свого життя. А воно в нього було недовге, до того ж багато років він просидів у тюрмах. І все-таки Франкова літературна спадщина — величезна.
І. Франко — автор понад 5000 творів. Він — видатний поет, прозаїк, драматург. Він — критик і дослідник літератури, історик, філософ, фольклорист, етнограф, мовознавець, економіст, мистецтвознавець, публіцист, журналіст і політичний діяч. Володіючи чотирнадцятьма мовами, перекладав літературу народів світу.
Після смерті І. Я. Франка здійснено більше 1000 видань його творів загальним накладом понад 25 млн примірників українською мовою і в переладах 65 мовами народів світу.
І ми горді з того, що, живучи на святій Шевченковій землі, щиро вітаємо дух безсмертного Каменяра.
4. Значення повісті І. Франка «Захар Беркут»
Своєю повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.
Повість «Захар Беркут» стала популярною одразу, як тільки вийшла друком, а ще через 2–3 роки вона помандрувала світовими шляхами.
Б. Лятошинський написав музикальну драму «Золотий обруч» — за мотивами повісті «Захар Беркут» (лібретто Я. Мамонтова). Золотий обруч — це символічний образ прапора тухольської общини. Режисер Київської кіностудії імені О. Довженка В. Івченко екранізував цей твір.
Зі сцени Івано-Франківського музично-драматичного театру не сходить п’єса «Захар Беркут» за мотивом повісті Івана Франка. Матеріали шкільного музею І. Я. Франка розповідають про це.
Письменник сподівається «збудити живий інтерес й у сучасних людей…» І ми з певністю можемо сказати, що це йому вдалося.
«Скрізь і завсігди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого народу і загальнолюдським поступовим ідеям…» (І. Франко).
Своєю повістю І. Франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. Автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований.
Повість «Захар Беркут» стала популярною одразу, як тільки вийшла друком, а ще через 2–3 роки вона помандрувала світовими шляхами.
Б. Лятошинський написав музикальну драму «Золотий обруч» — за мотивами повісті «Захар Беркут» (лібретто Я. Мамонтова). Золотий обруч — це символічний образ прапора тухольської общини. Режисер Київської кіностудії імені О. Довженка В. Івченко екранізував цей твір.
Зі сцени Івано-Франківського музично-драматичного театру не сходить п’єса «Захар Беркут» за мотивом повісті Івана Франка. Матеріали шкільного музею І. Я. Франка розповідають про це.
Письменник сподівається «збудити живий інтерес й у сучасних людей…» І ми з певністю можемо сказати, що це йому вдалося.
«Скрізь і завсігди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого народу і загальнолюдським поступовим ідеям…» (І. Франко).
5. Висловлювання про І. Франка. Додатковий матеріал для вчителя
• Іван Труш про І. Франка: «…Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх».
• Про свого батька син Тарас пише: «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем.
• Дуже помітна прикмета вдачі мого батька була швидкість. Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо».
• «…Тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік… Адже Франків у нас не густо» (М. Коцюбинський).
• «Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка» (Д. М. Павличко).
• «Такі люди рідко родяться. Так багато страждання могли винести тільки інтелігенти. І яка гірка б не була історія їх життя, але з любов’ю треба зібрати всі і найдрібніші факти їхнього життя, праці, страждань. Бо йдемо… з печаттю їхнього духу…» (І. Лизанівський, секретар І. Франка).
• Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…» (М. Рильський).
• «…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…» (О. Гончар).
• «…Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий…» (П. Загребельний).
• «…Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі…» (В. Стефаник).
• «…Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав…» (С. Петлюра).
• «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…» (П. Тичина).
• «…Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде покоління, яке за його вказівками пішло на новий шлях…» (Уляна Кравченко).
• «…Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко виховував українську націю…» (Д. Павличко).
• «…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте …А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..» (М. Коцюбинський).
• Отже, життя Івана Яковича Франка можемо вважати подвигом, воно варте наслідування.
• Іван Труш про І. Франка: «…Щира, ніколи не удавана скромність цього надзвичайного і найбільшого таланту серед нас усіх».
• Про свого батька син Тарас пише: «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем.
• Дуже помітна прикмета вдачі мого батька була швидкість. Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо».
• «…Тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік… Адже Франків у нас не густо» (М. Коцюбинський).
• «Він — геніальний поет. Саме як поета ми бачимо його поряд з найвидатнішими світовими майстрами, а в рідній літературі він чи не єдиний має право займати місце на недосяжній височині Шевченка» (Д. М. Павличко).
• «Такі люди рідко родяться. Так багато страждання могли винести тільки інтелігенти. І яка гірка б не була історія їх життя, але з любов’ю треба зібрати всі і найдрібніші факти їхнього життя, праці, страждань. Бо йдемо… з печаттю їхнього духу…» (І. Лизанівський, секретар І. Франка).
• Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…» (М. Рильський).
• «…Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже не буде в нас перебільшення сказати, що Шевченко і Франко — це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові. Франко стоїть серед тих великих порадників, мислителів-гуманістів, до яких людство завжди буде звертатись…» (О. Гончар).
• «…Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий…» (П. Загребельний).
• «…Франко — наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі…» (В. Стефаник).
• «…Після Шевченка долю поводиря національного ідеалу українського народу прийняв І. Франко: це високе покликання гідно і з честю виконав…» (С. Петлюра).
• «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…» (П. Тичина).
• «…Іван Франко своїм впливом, працею і прикладом виховував ціле молоде покоління, яке за його вказівками пішло на новий шлях…» (Уляна Кравченко).
• «…Титанічна діяльність Франка відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі… Шевченко народив, а Франко виховував українську націю…» (Д. Павличко).
• «…Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте …А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!..» (М. Коцюбинський).
• Отже, життя Івана Яковича Франка можемо вважати подвигом, воно варте наслідування.
VІІ. Оголошення результатів роботи на уроці школярів
VІІІ. Домашнє завдання
Скласти «доміно» на тему «Життя Т. Шевченка»; вміти аналізувати поезію Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»; написати домашній міні-твір за твором І. Франка «Захар Беркут» на одну з тем:
«Захар Беркут — патріот Руської землі»;
«Що я думаю про зрадника Тугара Вовка»;
«Сила народу — в єдності».
Скласти «доміно» на тему «Життя Т. Шевченка»; вміти аналізувати поезію Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»; написати домашній міні-твір за твором І. Франка «Захар Беркут» на одну з тем:
«Захар Беркут — патріот Руської землі»;
«Що я думаю про зрадника Тугара Вовка»;
«Сила народу — в єдності».
І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ПАТРІОТИЧНИЙ МОТИВ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З РОЗГОРТАННЯМ СЮЖЕТУ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ МАКСИМА, МИРОСЛАВИ.
Мета: продовжити аналіз ідейно-художнього змісту повісті І. Франка «Захар Беркут» (V, VI розд.), охарактеризувати образи Максима, Мирослави; розвивати інтелектуальну активність, творче мислення, пам’ять, увагу, спостережливість, уміння аналізувати, співставляти, робити висновки; формувати кругозір школярів; виховувати почуття патріотизму і гордості за землю, на якій народилися тухольці, любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого, почуття національної гордості.
Тип уроку: застосування навичок і вмінь.
Обладнання: портрет І. Франка, малюнки учнів до образів Максима, Мирослави, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Бесіда за питаннями
• Для чого І. Франко звернувся у повісті «Захар Беркут» до історії?
• Доведіть, що твір «Захар Беркут» І. Франка є історичною повістю.
• Дайте визначення поняттю «герой художнього твору». Як розподіляються герої в повісті?
• Які герої твору реальні, а які вигадані?
• Якому герою повісті ви симпатизуєте? Чому?
• Порівняйте, як І. Франко у творі зображує тухольців і монголо-татар. Свою думку підтвердіть, посилаючись на текст твору.
• Чи хотіли б ви жити серед тухольців, героїв твору І. Франка. Відповідь вмотивуйте.
• Для чого І. Франко звернувся у повісті «Захар Беркут» до історії?
• Доведіть, що твір «Захар Беркут» І. Франка є історичною повістю.
• Дайте визначення поняттю «герой художнього твору». Як розподіляються герої в повісті?
• Які герої твору реальні, а які вигадані?
• Якому герою повісті ви симпатизуєте? Чому?
• Порівняйте, як І. Франко у творі зображує тухольців і монголо-татар. Свою думку підтвердіть, посилаючись на текст твору.
• Чи хотіли б ви жити серед тухольців, героїв твору І. Франка. Відповідь вмотивуйте.
2. Бесіда за питаннями
1. Як Т. Вовк називав тухольців? (Смердами)
2. Ім’я дочки Т. Вовка. (Мирослава)
3. За соціальним станом Т. Вовк — … (Боярин)
4. Назва стовпа, який «пильнував» вхід у тухольську долину. (Сторож)
5. За родом діяльності Максим — … (Гірняк)
6. Один із псевдонімів І. Франка (Мирон).
2. Ім’я дочки Т. Вовка. (Мирослава)
3. За соціальним станом Т. Вовк — … (Боярин)
4. Назва стовпа, який «пильнував» вхід у тухольську долину. (Сторож)
5. За родом діяльності Максим — … (Гірняк)
6. Один із псевдонімів І. Франка (Мирон).
ІІІ. Основний зміст твору
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
Мотивація навчальної діяльності школярів
Героями моїх творів майже ніколи не бувають люди темні і безпомічні, а коли ті твори будять симпатію до них у читачів, то певно не за їх терпіння, а за їх життєву енергію, розум і чуття, яке вони проявляють у життєвій боротьбі.
І. Франко
І. Франко
1. Характеристика образів Максима і Мирослави
1.1. Максим.
1.1.1. Бесіда за питаннями:
• Хто такий Максим? Коли вперше ви зустрічаєтеся з ним у творі?
• Яке враження справляє на вас цей герой?
• Як тухольці ставилися до Максима?
• Де познайомилися Максим і Мирослава?
• За що Т. Вовк не полюбляв Максима?
• Яким чином Максим опинився у ворожому стані?
• Чи легко було молодому Беркуту руйнувати будинок, де жила його кохана з батьком?
• В чому виявилася мужність Максима у битві з ворогом?
• В результаті чого Максим потрапив у полон?
• Що запропонував юнак тухольській громаді для подолання ворога?
• Як сприйняв Максим звістку про оточення тухольцями монголів, перебуваючи в полоні?
• За що, на ваш погляд, Мирослава полюбила Максима?
• Чи можна вважати молодого Беркута зрадником?
• Чому, на вашу думку, Максим вижив, перебуваючи в полоні?
• Чи буде Максим продовжувати справу батька? Відповідь обґрунтуйте.
• Якими рисами характеру наділив І. Франко свого героя? Які з них ви б хотіли мати? Чому?
• Хто такий Максим? Коли вперше ви зустрічаєтеся з ним у творі?
• Яке враження справляє на вас цей герой?
• Як тухольці ставилися до Максима?
• Де познайомилися Максим і Мирослава?
• За що Т. Вовк не полюбляв Максима?
• Яким чином Максим опинився у ворожому стані?
• Чи легко було молодому Беркуту руйнувати будинок, де жила його кохана з батьком?
• В чому виявилася мужність Максима у битві з ворогом?
• В результаті чого Максим потрапив у полон?
• Що запропонував юнак тухольській громаді для подолання ворога?
• Як сприйняв Максим звістку про оточення тухольцями монголів, перебуваючи в полоні?
• За що, на ваш погляд, Мирослава полюбила Максима?
• Чи можна вважати молодого Беркута зрадником?
• Чому, на вашу думку, Максим вижив, перебуваючи в полоні?
• Чи буде Максим продовжувати справу батька? Відповідь обґрунтуйте.
• Якими рисами характеру наділив І. Франко свого героя? Які з них ви б хотіли мати? Чому?
1.1.2. Гра «Вільний мікрофон».
Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Чим мені сподобався цей герой (Максим)?»
Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Чим мені сподобався цей герой (Максим)?»
1.1.3. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
• «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»;
• «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»;
• «В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»;
• «…дитя гір»;
• «Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»;
• Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль, спостерігаючи, як горить його рідна Тухля. «Він рад би був разом згинути, полетіти в повітрі золотою іскрою», а коли й покрівля рідної хати повалилася, Максим «безсильний, мов підкошений, упав на землю й зомлів». Так відчувати може лише людина, яка палко любить рідну землю і життя.
• Максим з радістю сприймає повідомлення Тугара Вовка про те, що тухольці оточили монголів, і з гідністю патріота відповідає зрадникові, що «тухольці будуть битися до останнього», але не пустять ворога в гори.
• «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара»;
• «…всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами… усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. …Боярська служба… поважала за його звичайність і розсудливість»;
• «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»;
• «В його серці, смілім і чистім, як щире золото…»;
• «…дитя гір»;
• «Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»;
• Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль, спостерігаючи, як горить його рідна Тухля. «Він рад би був разом згинути, полетіти в повітрі золотою іскрою», а коли й покрівля рідної хати повалилася, Максим «безсильний, мов підкошений, упав на землю й зомлів». Так відчувати може лише людина, яка палко любить рідну землю і життя.
• Максим з радістю сприймає повідомлення Тугара Вовка про те, що тухольці оточили монголів, і з гідністю патріота відповідає зрадникові, що «тухольці будуть битися до останнього», але не пустять ворога в гори.
1.1.4. Орієнтовний план до характеристики образу Максима.
1) Максим — «молодий гірняк… перший удалець на всю тухольську верховину…»
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Вольові якості:
а) наполегливість;
б) цілеспрямованість;
в) мужність;
г) велика сила волі;
д) незламність, твердість;
е) готовність до самопожертви;
є) свідомість обов’язку.
4) Розум та кмітливість:
а) володіння зброєю;
б) військове вміння;
в) риси начальника.
5) Почуттєві риси:
а) справедливість;
б) любов до вітчизни, коханої;
в) гордість;
г) волелюбність;
д) вірність;
е) розсудливість;
є) витривалість;
ж) самовладання.
6) Значення образу Максима.
1) Максим — «молодий гірняк… перший удалець на всю тухольську верховину…»
2) Портрет і зовнішність героя.
3) Вольові якості:
а) наполегливість;
б) цілеспрямованість;
в) мужність;
г) велика сила волі;
д) незламність, твердість;
е) готовність до самопожертви;
є) свідомість обов’язку.
4) Розум та кмітливість:
а) володіння зброєю;
б) військове вміння;
в) риси начальника.
5) Почуттєві риси:
а) справедливість;
б) любов до вітчизни, коханої;
в) гордість;
г) волелюбність;
д) вірність;
е) розсудливість;
є) витривалість;
ж) самовладання.
6) Значення образу Максима.
1.2. Мирослава.
1.2.1. Бесіда за питаннями:
• Якою ви уявляєте Мирославу?
• Хто виховував дочку боярина? Як це вплинуло на її характер, поведінку?
• Як Мирослава поводила себе під час полювання?
• Через що дочка не розуміла свого батька? Як вона сприймала його зраду?
• Чому Мирослава відстоювала інтереси тухольців?
• Яким чином Мирослава намагалася визволити Максима з неволі?
• Як Захар Беркут ставився до Мирослави?
• Чому Мирослава не могла перебувати з батьком у ворожому стані?
• Що відчувала героїня, коли зрозуміла про можливу смерть Максима?
• Як Мирослава поставилася до загибелі батька?
• Чи будуть, на ваш погляд, щасливими Максим і Мирослава?
• Дослідіть, як сам автор твору ставиться до своїх героїв. Спостереження обґрунтуйте.
• Якою ви уявляєте Мирославу?
• Хто виховував дочку боярина? Як це вплинуло на її характер, поведінку?
• Як Мирослава поводила себе під час полювання?
• Через що дочка не розуміла свого батька? Як вона сприймала його зраду?
• Чому Мирослава відстоювала інтереси тухольців?
• Яким чином Мирослава намагалася визволити Максима з неволі?
• Як Захар Беркут ставився до Мирослави?
• Чому Мирослава не могла перебувати з батьком у ворожому стані?
• Що відчувала героїня, коли зрозуміла про можливу смерть Максима?
• Як Мирослава поставилася до загибелі батька?
• Чи будуть, на ваш погляд, щасливими Максим і Мирослава?
• Дослідіть, як сам автор твору ставиться до своїх героїв. Спостереження обґрунтуйте.
1.2.2. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.
• «…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами», «…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
• «…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
• «А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
• «Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
• «Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
• Поведінка Мирослави в монгольському таборі, її піклування про Максима («мов ясочка, припала край нього, слізьми обливала його тяжкі пута») викликають симпатію до дівчини. Вона кохає Максима і готова на самопожертву, аби визволити його з неволі, тому і пропонує йому золотий перстень, з яким він міг би перейти монгольську варту. Мирослава намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити йому надію на визволення. Вона з гордістю повідомляє, що внесла свою частку у підготовку розгрому монголів, порадивши тухольцям виготовити смертоносну зброю для ворогів — метавки.
• Вона струнка, як тополя, «рум’яніється, як рожа», в неї «чорні, палкі очі».
• Мирослава завжди вірна собі, вона діє, як підказує її сумління і серце. Тому вона виступає на боці народу, стає справжньою патріоткою батьківщини. Вона покохала простого селянина, хлопця, який в очах її батька був рабом. Однак конфлікт цим не вичерпується. Вона дізнається, що батько зрадник. Дівчина кидає його і йде до тухольців. Це при тому, що вона гаряче його любить. (Втративши матір при народженні, Мирослава знала тільки ласку батька.) Та любов дочки перемагає, вона хоче повернути батька на правильний шлях, а коли це не вдається, виступає на стороні громади проти батька. Вона стає донькою Захара Беркута, який радо її приймає.
• «…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами», «…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
• «…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
• «А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
• «Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
• «Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя».
• Поведінка Мирослави в монгольському таборі, її піклування про Максима («мов ясочка, припала край нього, слізьми обливала його тяжкі пута») викликають симпатію до дівчини. Вона кохає Максима і готова на самопожертву, аби визволити його з неволі, тому і пропонує йому золотий перстень, з яким він міг би перейти монгольську варту. Мирослава намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити йому надію на визволення. Вона з гордістю повідомляє, що внесла свою частку у підготовку розгрому монголів, порадивши тухольцям виготовити смертоносну зброю для ворогів — метавки.
• Вона струнка, як тополя, «рум’яніється, як рожа», в неї «чорні, палкі очі».
• Мирослава завжди вірна собі, вона діє, як підказує її сумління і серце. Тому вона виступає на боці народу, стає справжньою патріоткою батьківщини. Вона покохала простого селянина, хлопця, який в очах її батька був рабом. Однак конфлікт цим не вичерпується. Вона дізнається, що батько зрадник. Дівчина кидає його і йде до тухольців. Це при тому, що вона гаряче його любить. (Втративши матір при народженні, Мирослава знала тільки ласку батька.) Та любов дочки перемагає, вона хоче повернути батька на правильний шлях, а коли це не вдається, виступає на стороні громади проти батька. Вона стає донькою Захара Беркута, який радо її приймає.
1.2.3. Орієнтовний план до характеристики образу Мирослави.
1) Мирослава — головна героїня повісті І. Франка «Захар Беркут», дочка боярина Тугара Вовка.
2) Портрет і зовнішність.
3) Риси вдачі:
а) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність;
д) порядність;
е) вірність.
4) Донька і батько.
5) Вольові риси:
а) готовність віддати життя за щастя народу і за коханого;
б) сила волі;
в) мужність.
6) Палке кохання до Максима.
7) Мирослава — рятівниця Тухлі.
1) Мирослава — головна героїня повісті І. Франка «Захар Беркут», дочка боярина Тугара Вовка.
2) Портрет і зовнішність.
3) Риси вдачі:
а) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність;
д) порядність;
е) вірність.
4) Донька і батько.
5) Вольові риси:
а) готовність віддати життя за щастя народу і за коханого;
б) сила волі;
в) мужність.
6) Палке кохання до Максима.
7) Мирослава — рятівниця Тухлі.
1.3. Порівняльна характеристика Максима і Мирослави.
1.3.1. Спільні риси.
1) Максим і Мирослава — сміливі й мужні.
2) Волелюбні, розуміють справедливість порядків, установлених тухольцями.
3) Виявляють військове вміння.
4) Готові віддати життя за щастя народу.
1) Максим і Мирослава — сміливі й мужні.
2) Волелюбні, розуміють справедливість порядків, установлених тухольцями.
3) Виявляють військове вміння.
4) Готові віддати життя за щастя народу.
1.3.2. Відмінні риси.
1) Різні умови виховання по-іншому впливають на їхні характери.
• Син вождя тухольської громади Максим не згоден ні на які поступки, коли йдеться про щастя народу.
• Дочка боярина Мирослава ладна відмовитися від справедливої кари ворогові аби зберегти життя коханому.
2) Максим твердий і непохитний; Мирослава слабкіша, іноді вагається.
3) У Максима над усім панує свідомість обов’язку перед народом; Мирослава насамперед думає про свого нареченого.
Висновок. Хоч Максим і Мирослава відрізняються своєю вдачею, вони обоє патріоти. У цих образах уславлено гаряче патріотичне почуття, вірність батьківщині.
(Сцени «Максим відкидає пропозицію Т. Вовка», «Максим і Миро-слава», «Мирослава молить Захара Беркута визволити сина».)
1) Різні умови виховання по-іншому впливають на їхні характери.
• Син вождя тухольської громади Максим не згоден ні на які поступки, коли йдеться про щастя народу.
• Дочка боярина Мирослава ладна відмовитися від справедливої кари ворогові аби зберегти життя коханому.
2) Максим твердий і непохитний; Мирослава слабкіша, іноді вагається.
3) У Максима над усім панує свідомість обов’язку перед народом; Мирослава насамперед думає про свого нареченого.
Висновок. Хоч Максим і Мирослава відрізняються своєю вдачею, вони обоє патріоти. У цих образах уславлено гаряче патріотичне почуття, вірність батьківщині.
(Сцени «Максим відкидає пропозицію Т. Вовка», «Максим і Миро-слава», «Мирослава молить Захара Беркута визволити сина».)
2. Теорія літератури. Поняття про сюжет
Сюжет (фр. sujet — предмет) — послідовність і зв’язок опису подій у творах художньої літератури. Складові частини сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка. У великих творах може бути кілька сюжетів (сюжетних ліній); у малих творах бувають відсутні деякі частини сюжету.
3. Робота над V розділом повісті
3.1. Виразне читання окремих частин розділу.
3.2. Тема: зображення мужньої боротьби тухольців, лучників, охоронців на чолі з Максимом проти монголо-татарських загарбників під керівництвом Т. Вовка.
3.3. Ідея: уславлення героїзму, винахідливості, стійкості русичів та їх ватажка Максима; засудження жорстокості, жаги до збагачення, підступності, улесливості Т. Вовка та його прибічників монголів.
3.4. Основна думка: найстрашніше для країни — це зрада; тільки той, хто проливає кров за неї, гідний бути її сином.
3.5. Композиція.
Експозиція: виконання Максимом рішення громади; побратимство з лучниками та охоронцями будинка Т. Вовка.
Зав’язка: боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництвом боярина і Бурунди.
Кульмінація: захоплення Максима у полон; смерть всіх прибічників молодого Беркута.
Розв’язка: звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів.
Експозиція: виконання Максимом рішення громади; побратимство з лучниками та охоронцями будинка Т. Вовка.
Зав’язка: боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництвом боярина і Бурунди.
Кульмінація: захоплення Максима у полон; смерть всіх прибічників молодого Беркута.
Розв’язка: звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів.
3.6. Сюжет.
Максиму та кільком інших тухольцям було доручено виконати рішення громади — вигнати Т. Вовка з Тухлі, його будинок розруйнувати.
Однак боярина з дочкою не було, тільки охоронці та лучники біля його будинку намагалися чинити тухольцям опір. Незабаром тухольці та охоронці знайшли порозуміння і вирішили відсвяткувати цю подію. Недовго тривав банкет. Будинок Т. Вовка був оточений монголами. Відбувся бій, який складався з кількох етапів. Мужньо трималися тухольці, очолені Максимом. Врешті-решт всі були мертві, окрім Максима. Т. Вовк наказав монголам обов’язково взяти у полон того, кому він заздрив, ким пишався і водночас ненавидів.
Максиму та кільком інших тухольцям було доручено виконати рішення громади — вигнати Т. Вовка з Тухлі, його будинок розруйнувати.
Однак боярина з дочкою не було, тільки охоронці та лучники біля його будинку намагалися чинити тухольцям опір. Незабаром тухольці та охоронці знайшли порозуміння і вирішили відсвяткувати цю подію. Недовго тривав банкет. Будинок Т. Вовка був оточений монголами. Відбувся бій, який складався з кількох етапів. Мужньо трималися тухольці, очолені Максимом. Врешті-решт всі були мертві, окрім Максима. Т. Вовк наказав монголам обов’язково взяти у полон того, кому він заздрив, ким пишався і водночас ненавидів.
3.7. Обговорення змісту розділу за питаннями.
• Які відчуття були у Максима, коли він ішов виконувати рішення громади — прогнати з Тухольщини Т. Вовка? («…Хоч серце його рвалося і краялось на саму думку, що буде мусити стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогом, що, бути може, мусив боротися з боярськими лучниками або з самим боярином, проливати кров людську в очах тої, за котру він сам готов був свою пролити. Правда, він твердо рішився зробити своє діло як можна найспокійніше і не доводити його аж до проливання крові…»)
• Що думав Максим про боярина, йдучи до нього за рішенням громади? («…Коли схоче моєї крові, я не буду боронитися, я надставлю йому свої груди добровільно, нехай б’є! Життя він не хоче мені дати, то нехай дає смерть!.. Але ви не будете знати, що я сам бажав і шукав смерті!»)
• Як це характеризує молодого тухольця?
• Прочитайте, в яких умовах жив Т. Вовк у Тухлі. Про що це свідчить?
• Від яких слів оборонців будинку боярина зрадів Максим? («Не прогнівайтесь на нас за нашу мовчанку. Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас ворожо, але ми не дали йому слова проливати вашу кров і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд справедливий. Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо просити їх, щоб прийняли нас до своєї громади. Не хочемо більше служити бояринові!»)
• Як охоронці будинку Т. Вовка організували святкування своєї зустрічі з тухольцями? («…Дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиць, прикрашали їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом. Серед радісних окликів і співів почалася гостина»)
• Розкажіть, як тухольці виявили свою готовність битися з монголами. («Адже ж кождий із них не раз у своїх дитячих і молодечих снах бачив себе в битві, в небезпеці, в кровавій боротьбі з ворогом і бажав, і молився, щоб сон став явою, щоб довелося йому колись ставати грудьми в обороні свого краю»)
• Що відповів Максим Т. Вовку на його пропозицію здатися? («Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами! Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора це був ти раб княжий, а нині ти вже раб великий Чінгісхана і певно полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не виходить, щоб і ми були ласі до нього. Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А тебе боярин, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані вольним, ані чесним чоловіком!»)
• Через що Т. Вовк страшно розлютився під час осади свого будинку, де переховувалися тухольці?
• Кого бачив Максим у боярині? («…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться»)
• Як відбувався бій тухольців з монголами? В чому були особливості тактики бою?
• Через що тухольці вимушені були покинути оборону біля недобудованого паркану?
• До якого плану вдався Максим з останками оборонців у небезпечній для них ситуації?
• Якої думки був боярин про Максима, спостерігаючи за ним під час бою? («Їй-богу, славний молодець! Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!»)
• Що відповів Максим Т. Вовку, коли його було схоплено? («Хоч і в путах, я все буду вільний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе в душі!») Прокоментуйте ці слова Максима.
• Над чим розмірковував боярин після захоплення Максима? («Коб тілько мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим — то мені борець! А хто знає, може, й він міг послужити за мої цілі? Треба використати його, коли його мало в руках. Він мусить служити нам за провідника в горах, бо чорт їх там знає, який се той їх шлях і чи нема де на нім яких манівців. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодиться?
• Що сталося з полоненим Максимом? («Максим, скований за руки і за ноги в тяжкі ланцюги, кровавий, простоволосий, із пошарпаною на шматки одежею, сидів на камені над річкою, німий, з затисненими зубами і з розпукою в серці»)
• Чому Максим заздрив товаришам, які загинули в бою? («…Щасливі були ті трупи! Вони лежали так тихо, так смирно на своїй кровавій постелі, без гніву, без муки, без ворогування. Вони сміялись тепер зі всяких пут, із цілої сили великого Чінгісхана, а його кусень заліза зробив бездушним знарядом у руках дикої самоволі, жертвою кровавої помсти! Які щасливі були трупи! Вони, хоч покалічені, носили на собі образ і подобу людську, — а його оці пута в одній хвилі зробили скотиною, невольником»)
• Які відчуття були у Максима, коли він ішов виконувати рішення громади — прогнати з Тухольщини Т. Вовка? («…Хоч серце його рвалося і краялось на саму думку, що буде мусити стрітися з Мирославою, з її батьком як з ворогом, що, бути може, мусив боротися з боярськими лучниками або з самим боярином, проливати кров людську в очах тої, за котру він сам готов був свою пролити. Правда, він твердо рішився зробити своє діло як можна найспокійніше і не доводити його аж до проливання крові…»)
• Що думав Максим про боярина, йдучи до нього за рішенням громади? («…Коли схоче моєї крові, я не буду боронитися, я надставлю йому свої груди добровільно, нехай б’є! Життя він не хоче мені дати, то нехай дає смерть!.. Але ви не будете знати, що я сам бажав і шукав смерті!»)
• Як це характеризує молодого тухольця?
• Прочитайте, в яких умовах жив Т. Вовк у Тухлі. Про що це свідчить?
• Від яких слів оборонців будинку боярина зрадів Максим? («Не прогнівайтесь на нас за нашу мовчанку. Ми дали слово бояринові, що стрітимо вас ворожо, але ми не дали йому слова проливати вашу кров і знаємо, що боярин скривдив громаду і що громадський суд справедливий. Робіть, що вам повелено, і, коли буде ласка батьків ваших, ми будемо просити їх, щоб прийняли нас до своєї громади. Не хочемо більше служити бояринові!»)
• Як охоронці будинку Т. Вовка організували святкування своєї зустрічі з тухольцями? («…Дружинники повиносили до сіней великі дубові столи із світлиць, прикрашали їх білою скатертю і заставили всілякою стравою й медом. Серед радісних окликів і співів почалася гостина»)
• Розкажіть, як тухольці виявили свою готовність битися з монголами. («Адже ж кождий із них не раз у своїх дитячих і молодечих снах бачив себе в битві, в небезпеці, в кровавій боротьбі з ворогом і бажав, і молився, щоб сон став явою, щоб довелося йому колись ставати грудьми в обороні свого краю»)
• Що відповів Максим Т. Вовку на його пропозицію здатися? («Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами! Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора це був ти раб княжий, а нині ти вже раб великий Чінгісхана і певно полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не виходить, щоб і ми були ласі до нього. Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А тебе боярин, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані вольним, ані чесним чоловіком!»)
• Через що Т. Вовк страшно розлютився під час осади свого будинку, де переховувалися тухольці?
• Кого бачив Максим у боярині? («…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться»)
• Як відбувався бій тухольців з монголами? В чому були особливості тактики бою?
• Через що тухольці вимушені були покинути оборону біля недобудованого паркану?
• До якого плану вдався Максим з останками оборонців у небезпечній для них ситуації?
• Якої думки був боярин про Максима, спостерігаючи за ним під час бою? («Їй-богу, славний молодець! Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!»)
• Що відповів Максим Т. Вовку, коли його було схоплено? («Хоч і в путах, я все буду вільний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе в душі!») Прокоментуйте ці слова Максима.
• Над чим розмірковував боярин після захоплення Максима? («Коб тілько мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим — то мені борець! А хто знає, може, й він міг послужити за мої цілі? Треба використати його, коли його мало в руках. Він мусить служити нам за провідника в горах, бо чорт їх там знає, який се той їх шлях і чи нема де на нім яких манівців. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодиться?
• Що сталося з полоненим Максимом? («Максим, скований за руки і за ноги в тяжкі ланцюги, кровавий, простоволосий, із пошарпаною на шматки одежею, сидів на камені над річкою, німий, з затисненими зубами і з розпукою в серці»)
• Чому Максим заздрив товаришам, які загинули в бою? («…Щасливі були ті трупи! Вони лежали так тихо, так смирно на своїй кровавій постелі, без гніву, без муки, без ворогування. Вони сміялись тепер зі всяких пут, із цілої сили великого Чінгісхана, а його кусень заліза зробив бездушним знарядом у руках дикої самоволі, жертвою кровавої помсти! Які щасливі були трупи! Вони, хоч покалічені, носили на собі образ і подобу людську, — а його оці пута в одній хвилі зробили скотиною, невольником»)
4. Робота над VI розділом повісті
4.1. Переказ цікавих епізодів з розділу.
4.2. Тема: відтворення страшних картин перебування монголів на Тухольщині, де ворог потрапив до пастки її оборонців.
4.3. Ідея: уславлення мудрості, винахідливості, дружби, взаємопідтримки оборонців рідної землі; засудження підступності, жорстокості монголів, їх прагнення збагатитися за рахунок знищення всього живого.
4.4. Основна думка: справжній син рідного краю ніколи не зрадить свою Батьківщину, свій народ, навіть якщо потрібно йому пожертвувати власним життям.
4.5. Композиція.
Експозиція: страшна чутка про намагання монголів захопити Тухлю.
Зав’язка: мудре рішення Максима стосовно блокади монголів у горах; непорозуміння між Бурундою і Т. Вовком.
Кульмінація: відчуття монголами тієї безвихідної ситуації, в яку вони потрапили під час захоплення Тухлі.
Розв’язка: відмова Максима зрадити свій народ.
Експозиція: страшна чутка про намагання монголів захопити Тухлю.
Зав’язка: мудре рішення Максима стосовно блокади монголів у горах; непорозуміння між Бурундою і Т. Вовком.
Кульмінація: відчуття монголами тієї безвихідної ситуації, в яку вони потрапили під час захоплення Тухлі.
Розв’язка: відмова Максима зрадити свій народ.
4.6. Сюжет.
Сон, який бачив З. Беркут, був передчуттям неприємного — страшною чуткою про те, що на Тухлю рухаються монголи.
Мирослава звернулася до громади з пропозицією від Максима стосовно боротьби з монголами. Тухольцям необхідно було покинути село і, як тільки монголи потраплять до нього, то «їх обступити і вирубати до останнього».
Монголи увійшли у пусте село. Почалася боротьба: тухольці кидали каміння з гори на татар. Бурунда був незадоволений Т. Вовком, бо через нього монгольське військо поступово зменшувалося, план Пети не виконувався.
Т. Вовк пропонує обміняти Максима на те, щоб тухольці надали можливість монголам вийти з котловини.
Мирослава хоче звільнити Максима, вона пропонує йому переодягнутися в її одяг і взяти перстень, подарований їй Петою. Саме він дозволить Максиму пройти всю монгольську сторону.
Максим відхиляє пропозицію Мирослави, а потім і батька.
Мирослава порадила тухольцям у боротьбі з монголами використовувати машини, за допомогою яких можна кидати каміння (метавки).
Сон, який бачив З. Беркут, був передчуттям неприємного — страшною чуткою про те, що на Тухлю рухаються монголи.
Мирослава звернулася до громади з пропозицією від Максима стосовно боротьби з монголами. Тухольцям необхідно було покинути село і, як тільки монголи потраплять до нього, то «їх обступити і вирубати до останнього».
Монголи увійшли у пусте село. Почалася боротьба: тухольці кидали каміння з гори на татар. Бурунда був незадоволений Т. Вовком, бо через нього монгольське військо поступово зменшувалося, план Пети не виконувався.
Т. Вовк пропонує обміняти Максима на те, щоб тухольці надали можливість монголам вийти з котловини.
Мирослава хоче звільнити Максима, вона пропонує йому переодягнутися в її одяг і взяти перстень, подарований їй Петою. Саме він дозволить Максиму пройти всю монгольську сторону.
Максим відхиляє пропозицію Мирослави, а потім і батька.
Мирослава порадила тухольцям у боротьбі з монголами використовувати машини, за допомогою яких можна кидати каміння (метавки).
4.7. Обговорення змісту розділу за питаннями:
• Який сон снився З. Беркуту? Про що він свідчив, на думку самого Захара? («Що се може значити? Щастя чи нещастя? Радість чи горе? Але він сам не міг знайти відповіді на те питання, тільки сон сей лишив по собі якесь важке почуття, якусь хмару суму на Захаровім чолі»)
• Як тухольці реагували на сумну вість пастухів? («Перший раз, відколи засіла Тухля, рада громадська зібралася нині без звичайних обрядів, без знамена, серед брязку топорів та кіс, серед напівстривоженого, найвойовничішого гумору. Без порядку мішалися старці з молодцями, оружні з безоружними, бо навіть жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи свої погиблих синів»)
• У чому вбачав З. Беркут призначення тухольців у боротьбі з монголами? («Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!»)
• Чим пояснити те, що громада не підтримала промову З. Беркута? («…Твоя рада хоч мудра і велику обіцяє славу, та неможлива для нас. Слабі наші сили… Ще не наспіла поміч від інших верховинських і загірських громад, а хоч і наспіє, то таки наша сила не вистачить навіть на те, щоб окружити монголів, не те вже щоб побороти їх в одвертій битві»)
• Яка допомога прибула тухольцям для оборони? («Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховинських і загірських громад. Хлоп в хлопа, мов рослі явори, стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склонили хоругви на знак привітання»)
• Як тухольці сприйняли приїзд Мирослави? («Голоси були різні, неприязні дочці поганого боярина, через котрого стільки молодців погибло») Що вона розповіла З. Беркуту про його сина? («…Син твій живий і здоров», «…у монгольській неволі»)
• Що запропонував Максим для перемоги над ворогом? («…Не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у котловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом. Треба тільки поробити засіки в вивозі при водопаді і повиносити з села все добро громадське, все збіжжя, весь хліб, усю худобу, а потім замкнути їх тут зо всіх боків») Чи погодилася на це рада? («Тепер уже не піднімалися голоси, противні тій раді — і швидко громада рішилася»)
• Опишіть, що відбувалося у тухольському селі, коли громада підтримала план Максима?
• Як природа відчувала ту небезпеку, яка повинна була ось-ось трапитися?
• Якою була реакція Бурунди, коли монгольське військо прийшло до спустошеного тухольського села?
• Як Бурунда намагався знищити тухольців, що перебували на горі? («Зігнати тих псів відтак у гори! Драбин сюди! Передні на драбини, а задні відганяй їх стрілами! Побачимо, чия візьме!»)
• Чим займався З. Беркут під час побоїща? («…Сидів на соломі, зайнятий при ранених,.. виймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці…»)
• З якою промовою звернулася Мирослава до тухольців стосовно монголів, які піднімалися вгору за допомогою драбин? («Не бійтеся …Нехай собі стріляють, а ви ратища в руки і плазом додому! Аж коли передні покажуться до половини на горі, тоді разом на них! Самі вони заслонять вас від стріл, а обаливши передніх, ви обалите й задніх»)
• Чому Бурунда «скакав на майдані мов смажений»? За що він дорікав Т. Вовкові? («Підвійний зрадник — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! …Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то завтра, без страти часу й людей!»)
• Що трапилося з Максимом після того, як він опинився у неволі? Як він сприймав те, що відбувалося з його рідним селом?
• Чим пояснити доброту, співчуття, чуйність Т. Вовка до полоненого Максима?
• Як Максим охарактеризував народ Тухольщини? («Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити»)
• Яку думку висловив Максим боярину стосовно його, Беркута, замінити на виведення татар з котловини? («Тухольці будуть битися до останнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за таку нужденну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховинських і загірських братах, котрих села мусили б тоді бути зруйновані отак, як наша Тухля?»)
• Прокоментуйте слова Максима: «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». Зробіть висновок.
• Чому зустріч Мирослави з поневоленим Максимом змусила хлопця повірити у своє життя?
• Про що розповіла Мирослава Максиму, коли ті залишилися на самоті?
• Через що Максим назвав Мирославу не дочкою Т. Вовка, а духом Сторожа?
• Що запропонувала Мирослава для звільнення Максима? («Варта перепустить тебе. Бачиш перстень, що мене перепустила? Тілько ось що зроби: переберись у мою одіж і візьми сей золотий перстень; його дав мені їх начальник на знак свободи і безпечного проходу. Покажеш його сторожам, і вони пропустять тебе»)
• Чому Максим не погодився на пропозицію Мирослави?
• Який сон снився З. Беркуту? Про що він свідчив, на думку самого Захара? («Що се може значити? Щастя чи нещастя? Радість чи горе? Але він сам не міг знайти відповіді на те питання, тільки сон сей лишив по собі якесь важке почуття, якусь хмару суму на Захаровім чолі»)
• Як тухольці реагували на сумну вість пастухів? («Перший раз, відколи засіла Тухля, рада громадська зібралася нині без звичайних обрядів, без знамена, серед брязку топорів та кіс, серед напівстривоженого, найвойовничішого гумору. Без порядку мішалися старці з молодцями, оружні з безоружними, бо навіть жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи свої погиблих синів»)
• У чому вбачав З. Беркут призначення тухольців у боротьбі з монголами? («Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!»)
• Чим пояснити те, що громада не підтримала промову З. Беркута? («…Твоя рада хоч мудра і велику обіцяє славу, та неможлива для нас. Слабі наші сили… Ще не наспіла поміч від інших верховинських і загірських громад, а хоч і наспіє, то таки наша сила не вистачить навіть на те, щоб окружити монголів, не те вже щоб побороти їх в одвертій битві»)
• Яка допомога прибула тухольцям для оборони? («Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховинських і загірських громад. Хлоп в хлопа, мов рослі явори, стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склонили хоругви на знак привітання»)
• Як тухольці сприйняли приїзд Мирослави? («Голоси були різні, неприязні дочці поганого боярина, через котрого стільки молодців погибло») Що вона розповіла З. Беркуту про його сина? («…Син твій живий і здоров», «…у монгольській неволі»)
• Що запропонував Максим для перемоги над ворогом? («…Не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у котловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом. Треба тільки поробити засіки в вивозі при водопаді і повиносити з села все добро громадське, все збіжжя, весь хліб, усю худобу, а потім замкнути їх тут зо всіх боків») Чи погодилася на це рада? («Тепер уже не піднімалися голоси, противні тій раді — і швидко громада рішилася»)
• Опишіть, що відбувалося у тухольському селі, коли громада підтримала план Максима?
• Як природа відчувала ту небезпеку, яка повинна була ось-ось трапитися?
• Якою була реакція Бурунди, коли монгольське військо прийшло до спустошеного тухольського села?
• Як Бурунда намагався знищити тухольців, що перебували на горі? («Зігнати тих псів відтак у гори! Драбин сюди! Передні на драбини, а задні відганяй їх стрілами! Побачимо, чия візьме!»)
• Чим займався З. Беркут під час побоїща? («…Сидів на соломі, зайнятий при ранених,.. виймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці…»)
• З якою промовою звернулася Мирослава до тухольців стосовно монголів, які піднімалися вгору за допомогою драбин? («Не бійтеся …Нехай собі стріляють, а ви ратища в руки і плазом додому! Аж коли передні покажуться до половини на горі, тоді разом на них! Самі вони заслонять вас від стріл, а обаливши передніх, ви обалите й задніх»)
• Чому Бурунда «скакав на майдані мов смажений»? За що він дорікав Т. Вовкові? («Підвійний зрадник — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! …Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то завтра, без страти часу й людей!»)
• Що трапилося з Максимом після того, як він опинився у неволі? Як він сприймав те, що відбувалося з його рідним селом?
• Чим пояснити доброту, співчуття, чуйність Т. Вовка до полоненого Максима?
• Як Максим охарактеризував народ Тухольщини? («Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити»)
• Яку думку висловив Максим боярину стосовно його, Беркута, замінити на виведення татар з котловини? («Тухольці будуть битися до останнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за таку нужденну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховинських і загірських братах, котрих села мусили б тоді бути зруйновані отак, як наша Тухля?»)
• Прокоментуйте слова Максима: «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». Зробіть висновок.
• Чому зустріч Мирослави з поневоленим Максимом змусила хлопця повірити у своє життя?
• Про що розповіла Мирослава Максиму, коли ті залишилися на самоті?
• Через що Максим назвав Мирославу не дочкою Т. Вовка, а духом Сторожа?
• Що запропонувала Мирослава для звільнення Максима? («Варта перепустить тебе. Бачиш перстень, що мене перепустила? Тілько ось що зроби: переберись у мою одіж і візьми сей золотий перстень; його дав мені їх начальник на знак свободи і безпечного проходу. Покажеш його сторожам, і вони пропустять тебе»)
• Чому Максим не погодився на пропозицію Мирослави?
V. Закріплення опрацьованого навчального матеріалу
1. Проведення тестового опитування
V розділ повісті
1. У світлиці будинку, де жив боярин Т. Вовк, стіни були обвішані:
а) різноманітними заморськими прикрасами;
б) шкірами медведів;
в) грамотами від князя Данила.
а) різноманітними заморськими прикрасами;
б) шкірами медведів;
в) грамотами від князя Данила.
2. Під час оборони будинку Т. Вовка один з охоронців для приготування до рішучих дій дав іншим знак:
а) помахом руки;
б) гучним свистом;
в) трубою.
а) помахом руки;
б) гучним свистом;
в) трубою.
3. Дорога річ, яка була у кімнаті Мирослави,— це:
а) металеве дзеркало;
б) книга часів Ярослава Мудрого;
в) шкіра ведмедиці, з якою боролася дівчина.
а) металеве дзеркало;
б) книга часів Ярослава Мудрого;
в) шкіра ведмедиці, з якою боролася дівчина.
4. Після того як Т. Вовк з Мирославою покинули свій будинок у Тухлі, там залишилися тільки:
а) кухарі;
б) лучники і топірники;
в) сторож з собакою.
а) кухарі;
б) лучники і топірники;
в) сторож з собакою.
5. Монголи, на думку Максима, не добре вміють:
а) стріляти з рушниці;
б) вести облогу;
в) стріляти з лука.
а) стріляти з рушниці;
б) вести облогу;
в) стріляти з лука.
6. Через що Т. Вовк страшно розлютився під час осади свого будинку, де переховувалися тухольці?
а) Стріли монгол не долітали до тухольців, бо оборонці ховалися за високим парканом;
б) Максим підпалив приміщення боярина з усім його майном;
в) тухольці побили вікна у будинку його господаря.
а) Стріли монгол не долітали до тухольців, бо оборонці ховалися за високим парканом;
б) Максим підпалив приміщення боярина з усім його майном;
в) тухольці побили вікна у будинку його господаря.
7. При пусканні монгольських стріл виникав звук, який нагадував свист:
а) соловейка;
б) гадюки;
в) вітра.
а) соловейка;
б) гадюки;
в) вітра.
8. Кому з героїв належать слова: «…на чистім полі вони проти нас, мов миш проти кота»?
а) Максиму;
б) Т. Вовку;
в) Бурунді.
а) Максиму;
б) Т. Вовку;
в) Бурунді.
9. Щоб спастися від монголів, Максиму з товаришами треба було потрапити до:
а) лісу;
б) річки;
в) Сторожа.
а) лісу;
б) річки;
в) Сторожа.
10. Який наказ отримали монголи від Т. Вовка стосовно полоненого Максима?
а) Побити його різками;
б) закувати у залізні пута;
в) поставити на гаряче вугілля.
а) Побити його різками;
б) закувати у залізні пута;
в) поставити на гаряче вугілля.
11. За що Максим дорікав сонцю? Бо воно:
а) перестало бути добрим;
б) пекло полоненого тухольця;
в) висушило гірську річку.
а) перестало бути добрим;
б) пекло полоненого тухольця;
в) висушило гірську річку.
12. Полонений Максим заздрив:
а) Т. Вовку та монголам;
б) тим, хто вже помер після бою;
в) пташці, яка щебетала у лісі.
а) Т. Вовку та монголам;
б) тим, хто вже помер після бою;
в) пташці, яка щебетала у лісі.
VІ розділ повісті.
1. З яким деревом І. Франко порівнює мужність Максима під час бою:
а) смерекою;
б) дубом;
в) кленом.
а) смерекою;
б) дубом;
в) кленом.
2. Який художній прийом використано письменником у фразі: «…монголи пруться на них, мов хвилі повені»:
а) алегорію;
б) метафору;
в) порівняння.
а) алегорію;
б) метафору;
в) порівняння.
3. Вікна будинку Т. Вовка, як і у всіх хатах, обернені були на:
а) «полудне»;
б) захід;
в) схід.
а) «полудне»;
б) захід;
в) схід.
4. Про що розповіли пастухи з сусідньої полонини З. Беркуту?
а) Негайну необхідність щодо захисту отари овець від вовків;
б) небезпеку через обвал каміння з гори;
в) бійку, крики біля боярського дому.
а) Негайну необхідність щодо захисту отари овець від вовків;
б) небезпеку через обвал каміння з гори;
в) бійку, крики біля боярського дому.
5. Кому з героїв належить висловлювання: «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождому случається»?
а) Одному з лучників;
б) З. Беркуту;
в) Максиму.
а) Одному з лучників;
б) З. Беркуту;
в) Максиму.
6. Обов’язковою атрибутикою кожної громади була:
а) трембіта;
б) князівська грамота;
в) хоругва.
а) трембіта;
б) князівська грамота;
в) хоругва.
7. Як назвали тухольці Мирославу, коли та зненацька приїхала до них у вивернутому монгольському кожусі?
а) Прегарною і смілою;
б) винахідливою красунею;
в) мудрою і винахідливою.
а) Прегарною і смілою;
б) винахідливою красунею;
в) мудрою і винахідливою.
8. Через що тухольці вимушені були залишити своє поселення?
а) Перелякалися монголів;
б) для звільнення Максима з неволі;
в) щоб здійснити план Максима.
а) Перелякалися монголів;
б) для звільнення Максима з неволі;
в) щоб здійснити план Максима.
9. Пустинність села, яке покинули тухольці, порівнюється з:
а) чумою, в результаті якої всі тухольці померли;
б) порожнім посудом;
в) степом взимку.
а) чумою, в результаті якої всі тухольці померли;
б) порожнім посудом;
в) степом взимку.
10. Яким чином тухольці почали атаку на ворога?
а) Обвалом каміння з гір;
б) пусканням стріл із луків;
в) стріляниною зі зброї.
а) Обвалом каміння з гір;
б) пусканням стріл із луків;
в) стріляниною зі зброї.
11. Що наказав Бурунда своєму війську перед спочинком?
а) Підпалити село;
б) розвалити хати тухольців;
в) приготувати смачну вечерю.
а) Підпалити село;
б) розвалити хати тухольців;
в) приготувати смачну вечерю.
12. У разі перемоги татар Пета обіцяв Т. Вовку:
а) велике карпатське князівство;
б) один віз золотих речей;
в) надати ханське звання.
а) велике карпатське князівство;
б) один віз золотих речей;
в) надати ханське звання.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Через що, на ваш погляд, Т. Вовк вважав себе і Максима невільниками? Свої міркування узагальніть.
2. Охарактеризуйте Максима як розумного, винахідливого, кмітливого ватажка під час бою з монголами.
3. Щоб забезпечити татарам вільний вихід із котловини, Т. Вовк вирішив:
а) підкупити З. Беркута;
б) проміняти його на полоненого Максима;
в) подати згоду на одруження Мирослави і Максима.
1. Через що, на ваш погляд, Т. Вовк вважав себе і Максима невільниками? Свої міркування узагальніть.
2. Охарактеризуйте Максима як розумного, винахідливого, кмітливого ватажка під час бою з монголами.
3. Щоб забезпечити татарам вільний вихід із котловини, Т. Вовк вирішив:
а) підкупити З. Беркута;
б) проміняти його на полоненого Максима;
в) подати згоду на одруження Мирослави і Максима.
Картка № 2
1. Що, на ваш погляд, мав на увазі І. Франко, зазначаючи про Максима Беркута: «Відмалку він виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі».
2. Чим пояснити те, що Мирослава сказала З. Беркуту, що у неї немає батька? Чи мала вона на це право? Свою думку вмотивуйте.
3. Яке прислів’я використав Максим під час розмови з Т. Вовком?
а) Після дощу сонце засяє.
б) Діти батька не вчать.
в) Не хвали дня перед вечором.
1. Що, на ваш погляд, мав на увазі І. Франко, зазначаючи про Максима Беркута: «Відмалку він виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі».
2. Чим пояснити те, що Мирослава сказала З. Беркуту, що у неї немає батька? Чи мала вона на це право? Свою думку вмотивуйте.
3. Яке прислів’я використав Максим під час розмови з Т. Вовком?
а) Після дощу сонце засяє.
б) Діти батька не вчать.
в) Не хвали дня перед вечором.
Картка № 3
1. Що надавало сил Максимові і його прибічникам у боротьбі з монголами? Наведіть переконливі обґрунтування.
2. Прокоментуйте ставлення Максима до свого життя: «Життя в неволі нічого не варте — краще смерть». У чому, на ваш погляд, смисл життя для Максима?
3. Максим в родині Беркутів був сином:
а) старшим;
б) середнім;
в) наймолодшим.
1. Що надавало сил Максимові і його прибічникам у боротьбі з монголами? Наведіть переконливі обґрунтування.
2. Прокоментуйте ставлення Максима до свого життя: «Життя в неволі нічого не варте — краще смерть». У чому, на ваш погляд, смисл життя для Максима?
3. Максим в родині Беркутів був сином:
а) старшим;
б) середнім;
в) наймолодшим.
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів
VІІІ. Домашнє завдання
VІІІ. Домашнє завдання
Підготувати характеристику образу Т. Вовка, дібрати цитати, скласти план; опрацювати зміст VІІ й VІІІ р. повісті.
Немає коментарів:
Дописати коментар