Урок № 24 Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ. «МАРУСЯ» — ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, українська література, 9 клас
Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю батька української прози; визначити ідейно-тематичну спрямованість твору, ознаки сентименталізму; стисло охарактеризувати головних героїв твору; розвивати вміння виразно читати художню літературу і осмислено сприймати її зміст, грамотно висловлювати власні думки, спостереження, робити висновки; виховувати повагу до творчості митця рідного краю, високі почуття любові до людей, приро- ди, бажання допомогти ближньому.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ’яненка, книжкова виставка його творів, фотоілюстрації про життя і творчість митця, підручник, текст повісті, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ № 24 Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ. «МАРУСЯ» — ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПОВІСТЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, українська література, 9 клас
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Заслуховування уривків з домашнього твору учнів, які є, на їх думку, найбільш суттєвими, виразними.
Заслуховування уривків з домашнього твору учнів, які є, на їх думку, найбільш суттєвими, виразними.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1. Комбінований диктант «Наш славетний І. Котляревський»
• Хто з митців слова так висловився про видатну постать Котляревського: Він світ новий словами відкрив, / Світ правди і добра, любові й волі? (Леся Українка)
• Орлом могучим І. Котляревського називав… (І. Франко)
• Образ автора «Енеїди» в художній літературі започаткував… (Т. Шевченко)
• Автор повісті «Грозовий ранок», який правдиво створив образ Івана Петровича. (І. Пільгук)
• «Слово І. Котляревського, немов фенікс із попелу, воскресло знову і голосно залунало по широких світах»,— так висловився про митця… (М. Коцюбинський)
• Коперніком українського слова І. Котляревського назвав… (М. Рильський)
• Кого вважають творцями сценічної слави «Наталки Пол- тавки»? (Корифеїв українського театру — Садовського, Саксаганського, Кропивницького, Старицького)
• Російський актор, який своєю грою приверунв увагу критики того часу до п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». (М. Щепкін)
• Перший біограф І. Котляревського. (М. Стеблін-Камєнський)
• Композитор, який написав музику для обох програмових творів Івана Петровича — «Енеїда», «Наталка Полтавка». (М. Лисенко)
• Письменник, поезію якого було перероблено І. Котляревським для виконання пісні возним у п’єсі «Наталка Полтавка». (Г. Сковорода)
• Кількість творів, що складають літературний доробок І. Котляревського. (П’ять: 1 поема, 2 оди, 1 драма, 1 водевіль)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
• Хто з митців слова так висловився про видатну постать Котляревського: Він світ новий словами відкрив, / Світ правди і добра, любові й волі? (Леся Українка)
• Орлом могучим І. Котляревського називав… (І. Франко)
• Образ автора «Енеїди» в художній літературі започаткував… (Т. Шевченко)
• Автор повісті «Грозовий ранок», який правдиво створив образ Івана Петровича. (І. Пільгук)
• «Слово І. Котляревського, немов фенікс із попелу, воскресло знову і голосно залунало по широких світах»,— так висловився про митця… (М. Коцюбинський)
• Коперніком українського слова І. Котляревського назвав… (М. Рильський)
• Кого вважають творцями сценічної слави «Наталки Пол- тавки»? (Корифеїв українського театру — Садовського, Саксаганського, Кропивницького, Старицького)
• Російський актор, який своєю грою приверунв увагу критики того часу до п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». (М. Щепкін)
• Перший біограф І. Котляревського. (М. Стеблін-Камєнський)
• Композитор, який написав музику для обох програмових творів Івана Петровича — «Енеїда», «Наталка Полтавка». (М. Лисенко)
• Письменник, поезію якого було перероблено І. Котляревським для виконання пісні возним у п’єсі «Наталка Полтавка». (Г. Сковорода)
• Кількість творів, що складають літературний доробок І. Котляревського. (П’ять: 1 поема, 2 оди, 1 драма, 1 водевіль)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Фронтальне опитування. Відповіді на питання
• Хто такі патріоти? Відповідаючи, згадайте поезію В. Самійленка «Патріоти».
• Яких героїв твору «Енеїда» І. Котляревського можна віднести до тих, хто мав отримати шанобливе ставлення за мужність і героїзм?
• За що українці поважають творців вітчизняної класики, культури?
• Для чого письменники намагаються у своїх творах зобразити життєві реалії і водночас вдаються до художнього вимислу?
• Як епоха, в яку жили письменники, впливала на їх творчість? Про що це свідчить?
• Хто такі патріоти? Відповідаючи, згадайте поезію В. Самійленка «Патріоти».
• Яких героїв твору «Енеїда» І. Котляревського можна віднести до тих, хто мав отримати шанобливе ставлення за мужність і героїзм?
• За що українці поважають творців вітчизняної класики, культури?
• Для чого письменники намагаються у своїх творах зобразити життєві реалії і водночас вдаються до художнього вимислу?
• Як епоха, в яку жили письменники, впливала на їх творчість? Про що це свідчить?
ІV. Оголошення теми, мети, епіграфів.
Мотивація навчальної діяльності
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Г. Квітка-Основ’яненко — один із перших творців народної повісті в усій європейській літературі.
І. Франко
І. Франко
Я написал «Марусю» и доказал, что от малороссийского языка можно растрогаться.
Г. Квітка-Основ’яненко
Г. Квітка-Основ’яненко
1. Вступне слово вчителя
Серед багатьох видатних митців українського слова є той, чия спадщина заслужено користується широкою популярністю в народі. Його твори із захопленням читають і добре знають. Він — Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко — перший український прозаїк, славетний син Харківщини. (Учитель звертає увагу школярів на портрет письменника.)
Серед багатьох видатних митців українського слова є той, чия спадщина заслужено користується широкою популярністю в народі. Його твори із захопленням читають і добре знають. Він — Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко — перший український прозаїк, славетний син Харківщини. (Учитель звертає увагу школярів на портрет письменника.)
2. Основні віхи життя і творчості письменинка
ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО
(18(29).11.1778–20.08.1843)
(18(29).11.1778–20.08.1843)
Повідомлення 1. Дитинство Г. Квітки
Народився 18 листопада 1778 року в слободі Основа (тепер вона злилася з Харковом) в сім’ї знатного поміщика-дворянина, відставного прапорщика Федора Івановича Квітки. Був другим сином.
Родина Квіток була дуже набожна, і хлопчакові з перших років життя наполегливо вселяли віру в усемогутнього Бога. Коли він був зовсім малим, годувальниця необачно зірвала на його оці ячмінь; прикинулася жовтуха, і дитина осліпла. Завдяки наполегливому лікуванню і розвитку юного організму захворювання поступово відступало, і через чотири роки раптом зір повернувся. Це сталося в церкві, а тому прозріння було сприйнято як чудо, як милість Божа. Вчився Григорій у монастирській школі, де велика увага приділялася релігійному вихованню. Він чудово грав на фортепіано і флейті, а краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів кликали його до творення власних музичних творів. Наприклад, Григорій є автором жартівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи».
Народився 18 листопада 1778 року в слободі Основа (тепер вона злилася з Харковом) в сім’ї знатного поміщика-дворянина, відставного прапорщика Федора Івановича Квітки. Був другим сином.
Родина Квіток була дуже набожна, і хлопчакові з перших років життя наполегливо вселяли віру в усемогутнього Бога. Коли він був зовсім малим, годувальниця необачно зірвала на його оці ячмінь; прикинулася жовтуха, і дитина осліпла. Завдяки наполегливому лікуванню і розвитку юного організму захворювання поступово відступало, і через чотири роки раптом зір повернувся. Це сталося в церкві, а тому прозріння було сприйнято як чудо, як милість Божа. Вчився Григорій у монастирській школі, де велика увага приділялася релігійному вихованню. Він чудово грав на фортепіано і флейті, а краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів кликали його до творення власних музичних творів. Наприклад, Григорій є автором жартівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи».
Повідомлення № 2. Юнацтво майбутнього письменника
Виростав Григорій в атмосфері глибокої шани до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва, що панувала в сім’ї Квіток. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій, він же виконував головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Квітки, його суспільні погляди, прищеплювало любов до народної поезії, виховувало повагу до простого люду.
У родині Квіток часто бував Г. Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчає напам’ять вірші видатного філософа і мислителя, байки Гулака- Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова і Мольєра, Жуковського і Сервантеса — все, що потрапляло йому на очі, любив слухати легенди, повір’я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.
Виростав Григорій в атмосфері глибокої шани до рідної мови, історії, фольклору, мистецтва, що панувала в сім’ї Квіток. Звичаї в родині відзначалися простотою, тут багато читали, постійними були вистави самодіяльного театру, натхненником яких був Григорій, він же виконував головні ролі. Усе це формувало мистецькі смаки юного Квітки, його суспільні погляди, прищеплювало любов до народної поезії, виховувало повагу до простого люду.
У родині Квіток часто бував Г. Сковорода, а відомо, що він відвідував лише однодумців. Може, тому Григорій Квітка вивчає напам’ять вірші видатного філософа і мислителя, байки Гулака- Артемовського, цілі уривки з «Енеїди», читає Ломоносова і Мольєра, Жуковського і Сервантеса — все, що потрапляло йому на очі, любив слухати легенди, повір’я та розповіді про героїчні битви козаків супроти нападників.
Повідомлення № 3. Служба в армії і перебування в монастирі
Ще п’ятнадцятирічним хлопцем батько записав Григорія в лейбгвардію вахмістром. За тогочасними звичаями, молоді дворяни могли не служити у війську, але чини їм ішли. Наступного року вже в чині капітана Квітка вийшов у відставку. Через два роки, за його власним бажанням, був прийнятий у військо, та вже через рік знову подав у відставку, не бувши на службі жодного дня.
В юнацькі роки він закохався в багату шляхтянку, але вона знехтувала його почуттям, що викликало важкі переживання, прагнення сховатися десь від цього безжального світу зі своїм горем. Пробувши в монастирі десять місяців, Григорій переконався, що далеко не всі ченці вели богобоязливий спосіб життя. Чимало було й таких, що пиячили, любили всмак попоїсти, писали один на одного доноси, займалися гендлярством. До того ж, веселий і жвавий Григорій важко переносив монастирську нудьгу. У нього поволі визрівав намір залишити монастир.
Ще п’ятнадцятирічним хлопцем батько записав Григорія в лейбгвардію вахмістром. За тогочасними звичаями, молоді дворяни могли не служити у війську, але чини їм ішли. Наступного року вже в чині капітана Квітка вийшов у відставку. Через два роки, за його власним бажанням, був прийнятий у військо, та вже через рік знову подав у відставку, не бувши на службі жодного дня.
В юнацькі роки він закохався в багату шляхтянку, але вона знехтувала його почуттям, що викликало важкі переживання, прагнення сховатися десь від цього безжального світу зі своїм горем. Пробувши в монастирі десять місяців, Григорій переконався, що далеко не всі ченці вели богобоязливий спосіб життя. Чимало було й таких, що пиячили, любили всмак попоїсти, писали один на одного доноси, займалися гендлярством. До того ж, веселий і жвавий Григорій важко переносив монастирську нудьгу. У нього поволі визрівав намір залишити монастир.
Повідомлення № 4. Культурна діяльність
Повернувшись з монастиря, Григорій Федорович з головою увійшов у культурне життя Харкова. На вечорах у дворянському клубі читав напам’ять вірші Сковороди, уривки з «Енеїди» Котляревського, співав романси. Грав на флейті й піаніно, гарно танцював, дотепно розповідав про різні смішні пригоди, талановито виконував комічні ролі в аматорських виставах, писав експромтом вірші дамам в альбом. Незабаром його обрали директором танцювального клубу і розпорядником вечірок.
Енергійний, ініціативний, сумлінний, Григорій Федорович брав активну участь у кожному культурному починанні. Як режисер аматорського театру ставив водевілі, сам писав інтермедії, був актором і музикантом. Пізніше став одним із засновників і директором професійного театру.
Повернувшись з монастиря, Григорій Федорович з головою увійшов у культурне життя Харкова. На вечорах у дворянському клубі читав напам’ять вірші Сковороди, уривки з «Енеїди» Котляревського, співав романси. Грав на флейті й піаніно, гарно танцював, дотепно розповідав про різні смішні пригоди, талановито виконував комічні ролі в аматорських виставах, писав експромтом вірші дамам в альбом. Незабаром його обрали директором танцювального клубу і розпорядником вечірок.
Енергійний, ініціативний, сумлінний, Григорій Федорович брав активну участь у кожному культурному починанні. Як режисер аматорського театру ставив водевілі, сам писав інтермедії, був актором і музикантом. Пізніше став одним із засновників і директором професійного театру.
Повідомлення № 5. Громадська діяльність
Григорій Федорович сприяв організації «Товариства добродіяння», яке, збираючи між заможними людьми пожертвування, допомагало сиротам, удовам, а також людям, що попали в скрутне матеріальне становище. На кошти цього товариства та додаткові збори Квітка заснував першу на Слобожанщині жіночу школу — Інститут шляхетних дівчат — і став у ньому керуючим справами. Був також організатором і попечителем першої в місті бібліотеки, членом «Товариства наук» при університеті.
Займав і службові посади. Чотири рази обирався повітовим предводителем дворянства (1815–1828), пізніше — суддею (1832–1840) та головою Харківської палати кримінального суду (1840–1843).
За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Нерідко, коли не вистачало коштів для придбання чогось важливого, докладав потрібні суми із своїх скромних достатків. Обіймаючи офіційні посади, Григорій Федорович прагнув викорінювати такі суспільні пороки, як казнокрадство, хабарництво, різне порушення законів поміщиками та чиновниками, захищав інтереси простих людей.
Григорій Федорович сприяв організації «Товариства добродіяння», яке, збираючи між заможними людьми пожертвування, допомагало сиротам, удовам, а також людям, що попали в скрутне матеріальне становище. На кошти цього товариства та додаткові збори Квітка заснував першу на Слобожанщині жіночу школу — Інститут шляхетних дівчат — і став у ньому керуючим справами. Був також організатором і попечителем першої в місті бібліотеки, членом «Товариства наук» при університеті.
Займав і службові посади. Чотири рази обирався повітовим предводителем дворянства (1815–1828), пізніше — суддею (1832–1840) та головою Харківської палати кримінального суду (1840–1843).
За яку б справу не брався, Григорій Федорович виконував її сумлінно, захоплювався до самозабуття, не шкодував ні сил, ні часу. Нерідко, коли не вистачало коштів для придбання чогось важливого, докладав потрібні суми із своїх скромних достатків. Обіймаючи офіційні посади, Григорій Федорович прагнув викорінювати такі суспільні пороки, як казнокрадство, хабарництво, різне порушення законів поміщиками та чиновниками, захищав інтереси простих людей.
Повідомлення № 6. Літературна обдарованість
Близько 80 прозових і драматичних творів українською та російською мовами написав Квітка. Свою літературну діяльність Григорій Федорович почав з написання віршів російською мовою.
Письменницький талант Квітки-Основ’яненка розвивася під впливом трьох мистецьких факторів:
• досягнень українського письменства (Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського);
• усної народної творчості;
• російської літератури ХVІІІ — початку ХІХ ст. (В. Наріжного, О. Пушкіна, М. Гоголя).
За свідченням самого письменника, він дотримувався принципу «списування з натури». Однак це не означало простого копіювання окремих подій, явищ, людей. Григорій Федорович мав прекрасну пам’ять, яка тривалий час зберігала все побачене, почуте, пережите. Щоб створити образ якоїсь події або героя, йому достатньо було пригадати спостережувані в житті подібні між собою випадки чи людей, відібрати найхарактерніше, спільне для багатьох, домислити те, чого «не вистачало», осмислити весь цей матеріал і об’єднати в одне ціле. Після такої роботи пам’яті, уяви, фантазії Квітка записував готову вже сценку майбутньої п’єси або епізод епічного твору. Коли таких «шматків» набиралося багато, він сполучав їх у яви та події п’єси чи розділи прозових творів. Над рукописом кожного твору Григорій Федорович ще довго працював: одні місця заміняв на інші, будував «містки» між окремими епізодами, вносив уточнення, кінець узгоджував з початком, відшліфовував мовний стиль.
До 1883 року Квітка-Основ’яненко писав лише російською мовою; у подальші роки до кінця життя він писав двома мовами, причому українські твори в авторизованих перекладах виходили як у журналах, так і окремими книжками.
У 20–30 рр. ХІХ ст. продовжувалася полеміка про зображувально-виражальні можливості української мови. Це спонукало Квітку, як і Котляревського, до написання художніх творів рідною мовою. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко залишив по собі значну літературну спадщину, написану російською та українською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменкоденщик», «Шельменко-волостной писарь»; літературно-публіцистичні статі «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців «Русского вестника»; історико-художній нарис «Головатый»; фейлетон «Письма Фалалея Повинухина»; жартівливі вірші «Шпигачки»; романи «Пан Халявський», «Жизнь и похождения Петра Степановича, сына Столбикова»; повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся», оповідання «Солдацький патрет», «Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та ін.
Близько 80 прозових і драматичних творів українською та російською мовами написав Квітка. Свою літературну діяльність Григорій Федорович почав з написання віршів російською мовою.
Письменницький талант Квітки-Основ’яненка розвивася під впливом трьох мистецьких факторів:
• досягнень українського письменства (Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського);
• усної народної творчості;
• російської літератури ХVІІІ — початку ХІХ ст. (В. Наріжного, О. Пушкіна, М. Гоголя).
За свідченням самого письменника, він дотримувався принципу «списування з натури». Однак це не означало простого копіювання окремих подій, явищ, людей. Григорій Федорович мав прекрасну пам’ять, яка тривалий час зберігала все побачене, почуте, пережите. Щоб створити образ якоїсь події або героя, йому достатньо було пригадати спостережувані в житті подібні між собою випадки чи людей, відібрати найхарактерніше, спільне для багатьох, домислити те, чого «не вистачало», осмислити весь цей матеріал і об’єднати в одне ціле. Після такої роботи пам’яті, уяви, фантазії Квітка записував готову вже сценку майбутньої п’єси або епізод епічного твору. Коли таких «шматків» набиралося багато, він сполучав їх у яви та події п’єси чи розділи прозових творів. Над рукописом кожного твору Григорій Федорович ще довго працював: одні місця заміняв на інші, будував «містки» між окремими епізодами, вносив уточнення, кінець узгоджував з початком, відшліфовував мовний стиль.
До 1883 року Квітка-Основ’яненко писав лише російською мовою; у подальші роки до кінця життя він писав двома мовами, причому українські твори в авторизованих перекладах виходили як у журналах, так і окремими книжками.
У 20–30 рр. ХІХ ст. продовжувалася полеміка про зображувально-виражальні можливості української мови. Це спонукало Квітку, як і Котляревського, до написання художніх творів рідною мовою. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко залишив по собі значну літературну спадщину, написану російською та українською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменкоденщик», «Шельменко-волостной писарь»; літературно-публіцистичні статі «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців «Русского вестника»; історико-художній нарис «Головатый»; фейлетон «Письма Фалалея Повинухина»; жартівливі вірші «Шпигачки»; романи «Пан Халявський», «Жизнь и похождения Петра Степановича, сына Столбикова»; повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся», оповідання «Солдацький патрет», «Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та ін.
Повідомлення № 7. Останні роки життя митця
Довгі роки напруженої праці, важкі розчарування й переживання поволі, проте неухильно підточували здоров’я письменника.
У середині липня 1843 року він тяжко захворів. Перші дні ще писав листи і деякі давно задумані твори, читав, потроху гуляв. Але дедалі все більше слабшав. Думкою перебігав свій життєвий шлях: чи не схибив, не збився на манівці? Ні, не було того! Усе життя він жив і працював для людей, віддавав їм увесь запас тепла й доброти, щедро засівав щирим словом рідну ниву українського красного письменства.
20 серпня 1843 року визначного сина України не стало. Помер Г. Квітка-Основ’яненко в Харкові. Похований на Холодній горі. Але його думи, його мрії, втілені в художні твори, продо- вжували жити з людьми. Їх з великою насолодою читають і в наш час. Мало не щороку виходять у світ окремі з них; кілька разів з’являлися повні зібрання творів.
Довгі роки напруженої праці, важкі розчарування й переживання поволі, проте неухильно підточували здоров’я письменника.
У середині липня 1843 року він тяжко захворів. Перші дні ще писав листи і деякі давно задумані твори, читав, потроху гуляв. Але дедалі все більше слабшав. Думкою перебігав свій життєвий шлях: чи не схибив, не збився на манівці? Ні, не було того! Усе життя він жив і працював для людей, віддавав їм увесь запас тепла й доброти, щедро засівав щирим словом рідну ниву українського красного письменства.
20 серпня 1843 року визначного сина України не стало. Помер Г. Квітка-Основ’яненко в Харкові. Похований на Холодній горі. Але його думи, його мрії, втілені в художні твори, продо- вжували жити з людьми. Їх з великою насолодою читають і в наш час. Мало не щороку виходять у світ окремі з них; кілька разів з’являлися повні зібрання творів.
3. Теорія літератури
3.1. Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.
3.2. Течія (літературна) — різновид літературного напряму, який характеризує спільність духовно-естетиного змісту в національній літературі й об’єднує велику групу письменників (наприклад, бурлескне бароко в українській літературі ХVІ– ХVІІІ ст.).
3.3. Сентименталізм (фр. sentimetalisme, від sentiment — чуття) — напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.
Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».
Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.
Для сентименталізму характерно:
• намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;
• культ почуття, культ природи;
• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
• домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;
• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.
Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.
Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.
Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.
В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.
Напрям походить від назви роману першого англійського сентименталіста Л. Стерна «Сентиментальна подорож Францією та Італією».
Жанри: елегія, медитація, послання, щоденник, епістолярний роман, роман-подорож.
Для сентименталізму характерно:
• намагання показати особистість в рухах, думках, почуттях, прагненнях;
• культ почуття, культ природи;
• утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
• домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;
• збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.
Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між знайомими і незнайомими людьми.
Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.
Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу: тепер він стає важливим засобом відтворення душевного стану героя, поглиблення відповідного настрою у творі.
В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ’яненка. Послідовників сентиментализму було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.
3.4. Реалізм (від лат. realis — речовий) — один із творчих методів у літературі та мистецтві, що полягає в правдивому об’єктивному і всебічному відображенні дійсності. Основна властивість — за допомогою типізації відображувати життя в образах, які відповідають суті явищ самого життя. Прагнення до широкого охвату дійсності в її протиріччях, глибинних закономірностях і розвитку. Тяжіння до зображення людини в її взаємодії із середовищем: внутрішній світ персонажів, їх поведінка несуть на собі прикмети часу; велика увага приділяється соціально- побутовому фонові часу.
Провідний критерій художності — вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення, «відтворення життя» у формах самого життя».
Провідний критерій художності — вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення, «відтворення життя» у формах самого життя».
4. Робота над твором Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»
4.1. Переказ цікавих епізодів твору, виразне зачитування уривків повісті з відповідним коментарем.
4.2. Джерела для написання твору.
• Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст.
• Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль.
• Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».
• Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.
4.1. Переказ цікавих епізодів твору, виразне зачитування уривків повісті з відповідним коментарем.
4.2. Джерела для написання твору.
• Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст.
• Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль.
• Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».
• Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.
4.3. Історія створення.
Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.
Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.
Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.
Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.
Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
4.4. Тема: зображення життя і побуту українського народу к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.
4.5. Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.
4.6. Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.
4.7. Жанр: сентиментально-реалістична повість.
Повість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.
Ознаки сентименталізму: письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханим; у зображенні Марусиного батька виявилося прагненя Квітки показати життя селянина в прикрашеному вигляді. Василь, як і Маруся, зображений ідеально як зовні, так і внутрішньо; герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного.
Ознаки реалізму: змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв; відтворення тяжкого лиха того часу — солдатчини. Устами Наума Квітка-Основ’яненко перший в українській літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.
Повість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.
Ознаки сентименталізму: письменник наділяє Марусю й Василя надмірною чутливістю й душевною вразливістю, вводить у повість мотиви віщування серця, смерті з туги за коханим; у зображенні Марусиного батька виявилося прагненя Квітки показати життя селянина в прикрашеному вигляді. Василь, як і Маруся, зображений ідеально як зовні, так і внутрішньо; герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного.
Ознаки реалізму: змалювання картини народного побуту, обрядів і звичаїв; відтворення тяжкого лиха того часу — солдатчини. Устами Наума Квітка-Основ’яненко перший в українській літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві.
4.8. Сюжет твору.
В основі повісті — розповідь про нещасливе кохання дівчини- селянки, дочки заможних батьків, і бідного хлопця-сироти, який є наймитом у купця. На початку твору дається опис ідеального кохання. Василь і Маруся закохані з першого погляду, мріють про одруження. Але Василь є одиноким сиротою і за тогочасними законами має йти у солдати. І батько Марусі не погоджується на такий шлюб, бо доля незахищеної солдатки на селі важка. За допомогою купця, у якого Василь працював, вдається залагодити справу з рекрутчиною.
Але автор справжні випробування героям своїм залишає надалі. Сподіванням на щасливий шлюб, здається, більш нічого не загрожує. Василь перед весіллям повинен був покинути Марусю. Дівчина сумувала за нареченим, ходила в гай, де вони зустрічались. Там застудилась, захворіла і померла. Такий удар долі батьки Марусі, Наум і Настя, перенесли, рятуючись у вірі, у молитвах. А от Василь, «письменний», так і не зміг пережити втрати коханої. Він постригся в ченці в Києво-Печерському монастирі й невдовзі помер з туги за Марусею.
В основі повісті — розповідь про нещасливе кохання дівчини- селянки, дочки заможних батьків, і бідного хлопця-сироти, який є наймитом у купця. На початку твору дається опис ідеального кохання. Василь і Маруся закохані з першого погляду, мріють про одруження. Але Василь є одиноким сиротою і за тогочасними законами має йти у солдати. І батько Марусі не погоджується на такий шлюб, бо доля незахищеної солдатки на селі важка. За допомогою купця, у якого Василь працював, вдається залагодити справу з рекрутчиною.
Але автор справжні випробування героям своїм залишає надалі. Сподіванням на щасливий шлюб, здається, більш нічого не загрожує. Василь перед весіллям повинен був покинути Марусю. Дівчина сумувала за нареченим, ходила в гай, де вони зустрічались. Там застудилась, захворіла і померла. Такий удар долі батьки Марусі, Наум і Настя, перенесли, рятуючись у вірі, у молитвах. А от Василь, «письменний», так і не зміг пережити втрати коханої. Він постригся в ченці в Києво-Печерському монастирі й невдовзі помер з туги за Марусею.
4.9. Композиція.
Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.
У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити.
Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.
У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.
Трагічна розв’язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.
Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.
Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.
Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.
Розв’язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.
4.10. Проблематика:
• батьки і діти;
• соціальна нерівність;
• життя і смерть;
• пошуки щастя.
Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у «Марусі» розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.
У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду — фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі — від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити.
Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.
У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.
Трагічна розв’язка передує епілогу — третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр — житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.
Експозиція: знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.
Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.
Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.
Розв’язка: страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.
4.10. Проблематика:
• батьки і діти;
• соціальна нерівність;
• життя і смерть;
• пошуки щастя.
4.11. Характеристика образів твору.
4.11.1. Маруся.
4.11.1.1. Інформаційне ґроно щодо характеру та якостей героїні.
4.11.1. Маруся.
4.11.1.1. Інформаційне ґроно щодо характеру та якостей героїні.
4.11.1.2. Матеріал для опрацювання образу.
• Чому Маруся — народний ідеал дівочої краси? (Головна героїня повісті наділена найкращими людськими якостями простого трудового народу. Про красу Марусі свідчить її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща»)
• Як Квітка-Основ’яненко зображує внутрішній світ героїні? (Письменник розкриває поетичність і ліризм її душі, яка так щиро й довірливо розкрилася в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником)
• Якими фольклорними рисами наділений художній образ Марусі? (Вона слухняна, покірна, працьовита і релігійна, поважає своїх батьків, старанно працює. Не ходила Наумова донька гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила цього робити. У характері героїні втілюється ідеал скромності)
• Про що свідчить виявлення ніжності і любові до Василя? (Їх внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Сільська дівчина Маруся «викручується» перед матір’ю, соромливо приховуючи перші побачення з коханим, «як ясочка» милується своїм Василечком, червоніє, «як калина», тріпочеться, «як тая рибонька», коли б їй крила, «полетіла на край світу». Слухняна і покірна, Маруся зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Вона вибухає незборимою силою кохання: «Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Але майнова нерівність насамперед стала непереборною перешкодою до її одруження. Сумне життя настало для Марусі без Василя, який пішов на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого. Маруся ніжно і палко закохана, протее знаходить в собі силу волі, щоб не зустрічатись з Василем до сватання без відома батьків. Прощаючись із Василем, який їхав на заробітки, Маруся пророчить собі смерть: «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!»)
• Яких страждань зазнала Маруся, журячись за милим? (Героїня стала безвільною, занепала духом, втратила працездатність, нудьгує. Одного разу вона пішла у бір по гриби, змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. В останні хвилини, перед смертю, Маруся не скражиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям, а батькам радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога)
4.11.2. Василь.
4.11.2.1. Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героя.
4.11.2.1. Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героя.
4.11.2.2. Матеріал для опрацювання образу.
• Яким ви уявляєте Василя? («Світлими тонами змальовано і коханого Марусі Василя. Цей образ цілком гармонує з образом Марусі. Василь бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Портрет його змальований у фольклорному дусі: «хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…»)
• За яких обставин герой познайомився з Марусею і закохався в неї? (Гнучкий стан Василя Г. Квітка порівнює з молодим ясенком і підкреслює його парубоцьку красу. Василь з першого погляду закохується в Марусю на одному з весіль. Він відчув себе щасливим, коли дізнався, що Маруся його теж любить. Автор користується фольклорними зворотами, словами з народної пісні для висловлювання Василем своїх почуттів. «Марусенько, моя лебідочко, зірочка моя, перпілочко!.. Я мов у раю!»)
• Через що Наум Дрот не погоджується на одруження Василя з дочкою? (Сирота працьовитий і чесний, тому родина Дрота шанобливо ставилася до Василя, але перешкодою до одруження була лиха солдатчина. Василь благає Наума змилуватись над сиротою і віддати свою дочку за нього. Але батько Марусі непохитний у своєму рішенні. Тоді Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця)
• Як герой сприймає сум коханої через перешкоду до їх одруження? (Коли Василь повертається з торговельних справ, то бачить свою Марусю на лаві під церковним сукном, хоч і вбрану, але не до вінця з ним, а у яму. Угледівши таку картину, Василь зблід, «закричав жалібно, застогнав, зблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий…»)
• Що вирішує робити Василь після смерті Марусі? (Велика чутливість і переживання властиві Василеві. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити життя самогубством, але знайшов інший вихід зі становища: постригся в ченці печерського монастиря, де незабаром помер під іменем отця Венедикта)
• Які риси характеру сироти Г. Квітка найбільше возвеличує? (Василя показано як скромну, щиру, палаючу й нелукаву людину, що шанобливо ставиться до старших і кориться патріархально-родинним звичаям)
• У чому значення образу героя? (В образі парубка втілено глибокі переживання від втраченого щастя. О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», писав: «В образі Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка, такого хлопця, який був би гідним Марусі»)
4.11.3. Наум Дрот та його дружина Настя.
4.11.3.1. Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героїв.
4.11.3.1. Інформаційне ґроно щодо рис характеру та якостей героїв.
4.11.3.2. Матеріал для опрацювання образів.
• Г. Квітка характеризує ідеальність наума Дрота? (Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, страшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь, п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а що до церкви — так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін, він вже й там… Коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть)
• В яких умовах він живе зі своєю дружиною? («Щасливе і заможне життя було в нього з Настею. Їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була і шкапа, були й батраки, було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити, була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати»)
• Чим пояснити неоднозначне ставлення Наума до коханого Василя? (Наум шанував Василя, але дочку не віддавав за нього — бідняка, бо той мав іти в рекрути. Дрот не хотів, щоб його єдина дочка залишилася «не жінка, ні удова, звісно, як солдаток шанують: як саму послідню паплюгу, і ніхто і не вірить, що була солдатка й чесна». Не хотів він і допомогти найняти найомщика: «Як знатимуть, що в тебе жінка багата, то так тягнутимуть, що тільки держись, і усе до кінця не доведуть, усе заставлятимуть, щоб було за що вчепитись»)
• Що свідчить про взаємоповагу в родині Дротів? («Життя в сім’ї Наума Дрота проходило в повній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину Настю. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Всі складні питання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безперечно слухали його. Дружина говорить: «Він мені закон, а не__я йому». Маруся каже: «Чи здужала, чи не здужала, а коли батько каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати». Батько Марусі дуже релігійний, тому він і сподівається на «волю божу»)
• Як Дроти сприйняли смерть своєї дочки? (Смерть Марусі була тяжкою втратою для батьків. Наум оплакує свою дочку: «На кого ж ти нас покинула? Узяла всі наші радощі з собою…»)
• Якою у творі зображена дружина Наума? (Настя — працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі)
4.12. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:
• Над чим розмірковує Г. Квітка на початку твору? («…Немає на світі нічого вічного: сьогодні живеш, а завтра — помер»)
• Чому необхідно покорятися Отцю Небесному? («…Коли вже й пошле за гріхи яку біду, то він же і помилує! Тілько покоряйся йому!»)
• За що Бог був милосердним до Наума? («Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть»)
• Як письменник вперше характеризує Марусю? («Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням допомогала батькам, варила їжу, пряла)
• Де познайомилися Маруся та Василь? Яке враження справила на хлопця дочка Наума Дрота? («Став наш Василь і сам не свій, і, як там кажуть, як опарений. То був шутливий, жартівливий, на вигадки, на приклади — поперед усіх: тільки його і чули, від нього весь регіт іде; тепер же тобі хоч би півслова промовив: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк; усе тільки погляне на Марусю, тяжко здихне і пустить очі під лоб»)
• Що розповів Левко Цьомкало сироті про Марусю? («Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече»)
• Які почуття охопили героїню, коли вона взяла від Василя горішки? («Їй часом ставало то весело, то сумно, і вона сама не знала, що з нею діється»)
• Як Олена Кубраківна охарактеризувала Марусі Василя? («Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню»)
• Чим був викликаний сум героїні, коли вона повернулася додому з весілля? (Думала, що Василь її не любить)
• Як це вплинуло на її діяльність по господарству? («Треба було йти по зілля на город, а вона з кошиком пішла по воду. Прийшла додому, затопила піч і почала ставити в неї порожні горшки, замість пшона стала терти сіль — усе в цей день робила не так як слід»)
• Про що вигадав Василь дівчатам, аби разом з ними піти до міста? («Нібито по дорозі бігав якийсь собака і кидався на людей. Парубок пообіцяв провести їх і оборонити від злодія»)
• З якою промовою про щире почуття звернувся Василь до Марусі, коли вони залишилися на самоті? («Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!»)
• Коли героїня остаточно повірила в те, що хлопець її палко кохає? («Та я ж тобі, моя Марусенько, тим же Богом божуся, що нема у сьому ніякого гріха. Він повелів бути мужу й жоні; заповідав, щоб вони любили один одного і щоб до смерті не розлучалися. Тепер ми любимося: дасть Бог»)
• Чим дочка здивувала батька після повернення з базару? («Ніколи Маруся не варила такого самачного борщу»)
• Через що дівчина вимушена була приховати від батьків своє побачення з коханим?
• За яких обставин Василь познайомився з Наумом Дротом?
• Чим викликане добродушне ставлення Дротів до хлопця?
• Прочитайте виразно опис обряду сватання. Для чого Г. Квітка використав його у творі?
• Чому Наум не дав згоду на одруження Василя з дочкою? (Його могли забрати в солдати. «Принеси бумагу, що «найомщик» принят за самого себе і за твої гроші — от тобі зараз, обома руками, віддам Марусю»)
• Що свідчить про те, що Маруся, опікуючи Василя, відмовляла всім, хто до неї сватався?
• Як героїня готувала паску? («Учинила паску, поклала в неї яєчок, імбиру, шафрану, і паска спеклася висока, жовта і ще у печі добре зарум’янилась»)
• За яких обставин Наум раптово зустрів Василя на Великдень у церкві?
• Чим пояснити те, що родина Дротів за столом харчувалася разом із батраками?
• Як сталося, що Маруся захворіла? _ Яким чином Наум з Настею лікували дочку від застуди? («От він зараз дістав йорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік, де болить, і дав тієї води трошки напитись, а сам підкурював її херувимським великоднім ладаном…»)
• До кого найнявся Василь на роботу, аби здобути гроші, щоб відкупитися від рекрутчини? («Хлопець найнявся до купця-залізняка, для цього Василь навчився читати, писати, рахувати; співав у церковному хорі»)
• Через що розлучення Василя і Марусі було надто сумним? («Як ти вернешся, Василечку, то, може, мене на сім кладовищі будеш так поминати»)
• Що робив Дрот для спасіння Марусі від недуга? («Запрошував цирюльника, приводив німця-лікаря»)
• З якою промовою звернулася героїня до батьків?
• Як Василь сприйняв смерть коханої? («Василь скрикнув, жалібно застогнав, зблід як смерть та тут і впав мов неживий до мертвої, припав до неї і, ридаючи, цілував її руки. Він так плакав і вбивався, що всі люди, навіть малі діти, почали голосити, дивлячись на Василя і на Марусиних батьків»)
• Що було незвичним для поховання Марусі? («Запросили, як на весілля, бояр, дружок, старостів, свашок та світилку, а молодого не знадобилось вибирати — це був Василь, посватаний наречений Марусі»)
• Куди зник Василь, коли залишився самотнім? («Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві»)
• Через що батьки Марусі не змогли побачити Василя, приїхавши до нього в Київ? (Чернець сказав їм, що той помер: «Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер»)
• З яким останнім проханням перед смертю звернувся коханий Марусі до служителів монастиря? («Якоїсь землі, що у нього у платку була зав’язана, покласти з ним, а платок шовковий, червоний, просив покласти під голову»)
• Чого побажав Наум Василеві, відслуживши по ньому панихіду? («Дай Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!»)
• Чого побажав Наум Василеві, відслуживши по ньому панихіду? («Дай Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!»)
• Що зумовило трагічне закінчення твору? Хто є винним у нещасті двох молодят?
• Які знання про життя і побут селян у першій половині ХІХ ст. ви почерпнули з твору?
• Що вас особливо вразило в повісті? Чому?
VI. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Вперше Василь познайомився з Марусею:
а) під час збирання у лісі грибів і ягід;
б) перебуваючи на ярмарку;
в) на одному з весіль;
г) коли вона прийшла по воду до річки.
2. Коханий героїні — сирота, бідний парубок, який працював у місті:
а) шевцем;
б) свитником;
в) кравцем;
г) ковалем.
3. Найбільше Маруся полюбляла:
а) читати книжки;
б) відвідувати церкву;
в) господарювати по хаті;
г) перебувати на вечорницях.
4. На загадку про себе сирота подарував коханій:
а) горішки;
б) намисто;
в) хустку;
г) черевики.
5. Через що Наум Дрот спочатку не дав дозволу на одруження Василя з Марусею? Оскільки хлопець був:
а) сиротою і дуже бідним;
б) вимушений іти в солдати;
в) вже засватаний на іншій дівчині;
г) кріпаком.
6. Церковне свято, яке згадується у повісті:
а) Вербна неділя;
б) Великдень;
в) Пречиста;
г) Спас.
7. Кульмінацією твору «Маруся» є:
а) служба Василя в монастирі;
б) хвороба Марусі;
в) смерть героїні;
г) стражадання Василя через втрату коханої.
8. Кого автор «Марусі» так характеризує: «…на вигадки, на прикладки — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде»?
а) Василя; б) Наума Дрота; в) Левка Цьомкала; г) купця-залізняка.
9. Основний конфлікт твору має характер:
а) психологічний;
б) національний;
в) побутовий;
г) соціальний.
10. Хто з письменників звернувся до Г. Квітки, написавши: «Ваша «Маруся» так мені про вас розказала, що я вас нави- літ знаю»?
а) І. Котляревський;
б) М. Гоголь;
в) Є. Гребінка;
г) Т. Шевченко.
11. Укажіть хибне твердження:
а) Опис поведінки Марусі має фольклорну основу.
б) Устами Наума Дрота Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі правдиво висловився про гірку долю кріпаків.
в) Процес праці у повісті «Маруся» не описаний, а лише названі різні її види.
г) На образах Марусі й Василя позначився вплив сентименталізму.
12. Свою героїню повісті «Маруся» Г. Квітка порівнював з:
а) Лаурою;
б) Джульєттою;
в) Афродитою;
г) Венерою.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
1. Вперше Василь познайомився з Марусею:
а) під час збирання у лісі грибів і ягід;
б) перебуваючи на ярмарку;
в) на одному з весіль;
г) коли вона прийшла по воду до річки.
2. Коханий героїні — сирота, бідний парубок, який працював у місті:
а) шевцем;
б) свитником;
в) кравцем;
г) ковалем.
3. Найбільше Маруся полюбляла:
а) читати книжки;
б) відвідувати церкву;
в) господарювати по хаті;
г) перебувати на вечорницях.
4. На загадку про себе сирота подарував коханій:
а) горішки;
б) намисто;
в) хустку;
г) черевики.
5. Через що Наум Дрот спочатку не дав дозволу на одруження Василя з Марусею? Оскільки хлопець був:
а) сиротою і дуже бідним;
б) вимушений іти в солдати;
в) вже засватаний на іншій дівчині;
г) кріпаком.
6. Церковне свято, яке згадується у повісті:
а) Вербна неділя;
б) Великдень;
в) Пречиста;
г) Спас.
7. Кульмінацією твору «Маруся» є:
а) служба Василя в монастирі;
б) хвороба Марусі;
в) смерть героїні;
г) стражадання Василя через втрату коханої.
8. Кого автор «Марусі» так характеризує: «…на вигадки, на прикладки — поперед усіх: тільки його й чути, від нього весь регіт іде»?
а) Василя; б) Наума Дрота; в) Левка Цьомкала; г) купця-залізняка.
9. Основний конфлікт твору має характер:
а) психологічний;
б) національний;
в) побутовий;
г) соціальний.
10. Хто з письменників звернувся до Г. Квітки, написавши: «Ваша «Маруся» так мені про вас розказала, що я вас нави- літ знаю»?
а) І. Котляревський;
б) М. Гоголь;
в) Є. Гребінка;
г) Т. Шевченко.
11. Укажіть хибне твердження:
а) Опис поведінки Марусі має фольклорну основу.
б) Устами Наума Дрота Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі правдиво висловився про гірку долю кріпаків.
в) Процес праці у повісті «Маруся» не описаний, а лише названі різні її види.
г) На образах Марусі й Василя позначився вплив сентименталізму.
12. Свою героїню повісті «Маруся» Г. Квітка порівнював з:
а) Лаурою;
б) Джульєттою;
в) Афродитою;
г) Венерою.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Як ви вважаєте, хто є винним у трагедії Василя і Марусі? Чи можна було їй запобігти? Відповідь умотивуйте.
2. Доведіть, що «Маруся» — сентиментально-реалістичний твір. Наведіть переконливі аргументи.
3. Народний обряд, про який не зазначається у повісті «Маруся» Г. Квітки:
а) панахида;
б) хрестини;
в) весілля;
г) поховання.
Картка № 1
1. Як ви вважаєте, хто є винним у трагедії Василя і Марусі? Чи можна було їй запобігти? Відповідь умотивуйте.
2. Доведіть, що «Маруся» — сентиментально-реалістичний твір. Наведіть переконливі аргументи.
3. Народний обряд, про який не зазначається у повісті «Маруся» Г. Квітки:
а) панахида;
б) хрестини;
в) весілля;
г) поховання.
Картка № 2
1. Дослідіть, які світоглядні переконання Г. Квітки під впливом Г. Сковороди, виявилися у творі «Маруся». Свої спостереження обґрунтуйте.
2. Чому, на ваш погляд, багатий, добрий і набожний селянин Дрот не допоміг убогому сироті Василеві заплатити найманщикові? Чи виваженим було його рішення? Висловіть власне припущення.
3. «Сентименталізм» з французької перекладається як:
а) чутливість;
б) традиційність;
в) обґрунтованість;
г) пишномовність.
1. Дослідіть, які світоглядні переконання Г. Квітки під впливом Г. Сковороди, виявилися у творі «Маруся». Свої спостереження обґрунтуйте.
2. Чому, на ваш погляд, багатий, добрий і набожний селянин Дрот не допоміг убогому сироті Василеві заплатити найманщикові? Чи виваженим було його рішення? Висловіть власне припущення.
3. «Сентименталізм» з французької перекладається як:
а) чутливість;
б) традиційність;
в) обґрунтованість;
г) пишномовність.
Картка № 3
1. Яким чином виявився вплив усної народної творчості на повість Г. Квітки «Маруся»? Свою думку підтвердіть фактами з твору.
2. На думку критика Д. Чалого, побудова повісті, її основна фабула багато в чому нагадують житійну літературу. Чи погоджуєтесь ви із цим трактуванням? Власні міркування обґрунтуйте.
3. З нижчезазначених ознак виберіть ту, яка характерна для сентименталізму:
а) підвищений інтерес до історичних подій;
б) наслідування античного мистецтва;
в) утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
г) нахил до ускладненої форми.
1. Яким чином виявився вплив усної народної творчості на повість Г. Квітки «Маруся»? Свою думку підтвердіть фактами з твору.
2. На думку критика Д. Чалого, побудова повісті, її основна фабула багато в чому нагадують житійну літературу. Чи погоджуєтесь ви із цим трактуванням? Власні міркування обґрунтуйте.
3. З нижчезазначених ознак виберіть ту, яка характерна для сентименталізму:
а) підвищений інтерес до історичних подій;
б) наслідування античного мистецтва;
в) утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів;
г) нахил до ускладненої форми.
VIІ. Підсумок уроку
VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
ІХ. Домашнє завдання
Опрацювати ідейно-художній зміст частин І–V твору Г. Квітки- Основ’яненка «Контопська відьма», скласти питання до них; підготувати інформацію «Зображення козацтва в українському суспільстві за часів Великої Руїни».
Опрацювати ідейно-художній зміст частин І–V твору Г. Квітки- Основ’яненка «Контопська відьма», скласти питання до них; підготувати інформацію «Зображення козацтва в українському суспільстві за часів Великої Руїни».
Урок № 25 Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. «КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА». КАРТИНИ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗА ЧАСІВ ВЕЛИКОЇ РУЇНИ, українська література, 9 клас
Мета: ознайомити школярів з наступним програмовим твором Г. Квітки-Основ’яненка, розкрити його ідейно-тематичне спрямування, особливості зображення життя українців за часів Великої Руїни в «Конотопській відьмі»; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, культуру зв’язного мовлення, творчу уяву, логічне мислення; вміння грамотно висловлювати власну думку, робити висновки; виховувати почуття поваги до творчості Г. Квітки, інтерес до читання
художньої літератури, історичного минулого рідного краю, наслідків власної праці.
художньої літератури, історичного минулого рідного краю, наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ’яненка, підручник, текст твору та фотоілюстрації до нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), історична карта «Україна в добу Великої Руїни».
ХІД УРОКУ № 25 Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. «КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА». КАРТИНИ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗА ЧАСІВ ВЕЛИКОЇ РУЇНИ, українська література, 9 клас
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Конкурс «Найуважніший читач повісті Г. Квітки «Маруся”»
Завдання. Правильно відповівши на запитання, за першими літерами відповіді прочитайте прізвище автора цих рядків: «Читаючи повісті й оповідання Г. Квітки-Основ’яненка, я не раз плакав від щирого серця або реготав як той козак, до знемоги».
1. Подарунок Василя Марусі. (Горішки)
2. Творчий метод у літературі та мистецтві, що полягає в об’єктивному і всебічному відображенні дійсності. (Реалізм)
3. Літературний рід, до якого належить жанр повісті. (Епос)
4. Милосердним у творі «Маруся» письменник називає… (Бога)
5. Думка Г. Квітки, що виражена у творі, його ставлення до подій, явищ і людей — це… (Ідея)
6. Риса, яка притаманна всій родині Дротів. (Набожність)
7. Прізвище подруги головної героїні повісті. (Кубраківна) 8. Назва книги, яку читав Василь у церкві на Великдень. (Апостол) Відповідь:
Завдання. Правильно відповівши на запитання, за першими літерами відповіді прочитайте прізвище автора цих рядків: «Читаючи повісті й оповідання Г. Квітки-Основ’яненка, я не раз плакав від щирого серця або реготав як той козак, до знемоги».
1. Подарунок Василя Марусі. (Горішки)
2. Творчий метод у літературі та мистецтві, що полягає в об’єктивному і всебічному відображенні дійсності. (Реалізм)
3. Літературний рід, до якого належить жанр повісті. (Епос)
4. Милосердним у творі «Маруся» письменник називає… (Бога)
5. Думка Г. Квітки, що виражена у творі, його ставлення до подій, явищ і людей — це… (Ідея)
6. Риса, яка притаманна всій родині Дротів. (Набожність)
7. Прізвище подруги головної героїні повісті. (Кубраківна) 8. Назва книги, яку читав Василь у церкві на Великдень. (Апостол) Відповідь:
2. Мозкова атака. Відповідь на запитання
• Як ви розумієте поняття «нечиста сила»?
• З якою метою у творах художньої літератури письменники застосовують елементи фантастики, казки?
• Що вам відомо про бурлеск як гумористичний жанр? Наведіть приклад.
• У чому, на ваш погляд, полягає спорідненість творів І. Котляревського «Енеїда» і Г. Квітки «Конотопська відьма»?
• Згадайте козацькі літописи, в яких розповідалося про події, що відбувалися після смерті Б. Хмельницького. Яким чином вони вплинули на художню літературу кінця ХVІІ — початку ХІХ ст.?
• Як ви розумієте поняття «нечиста сила»?
• З якою метою у творах художньої літератури письменники застосовують елементи фантастики, казки?
• Що вам відомо про бурлеск як гумористичний жанр? Наведіть приклад.
• У чому, на ваш погляд, полягає спорідненість творів І. Котляревського «Енеїда» і Г. Квітки «Конотопська відьма»?
• Згадайте козацькі літописи, в яких розповідалося про події, що відбувалися після смерті Б. Хмельницького. Яким чином вони вплинули на художню літературу кінця ХVІІ — початку ХІХ ст.?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
Мотивація навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку
«Конотопська відьма» — майстерний малюнок старих козацьких порядків… у новочаснім сатиричнім освітленні.
І. Франко
«Конотопська відьма» — майстерний малюнок старих козацьких порядків… у новочаснім сатиричнім освітленні.
І. Франко
Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.
О. Довженко
О. Довженко
1. Вступне слово вчителя про життя українського суспільства за часів Великої Руїни (історична довідка із застосуванням карти України цієї доби)
Після смерті Б. Хмельницького, коли гетьманом вдруге було обрано Юрася Хмельниченка, на Україні настала лиха година. Було безладдя, внаслідок чого кожний робив, що хотів. Із заходу чинили утиски на Україну польські війська; з півночі й від сходу московські, а з півдня турки й татари. До того ще Україна розділилася на дві частини: Лівобережну й Правобережну (від ріки Дніпро). На Лівобережній вибрали одного гетьмана, на Правобережній другого. Доходило до того що гетьмани воювали між собою. І так брати билися з братами, Україна спливала кров’ю і щораз більше занепадала. Недарма народ та історія назвали ті часи «Руїною».
Після смерті Б. Хмельницького, коли гетьманом вдруге було обрано Юрася Хмельниченка, на Україні настала лиха година. Було безладдя, внаслідок чого кожний робив, що хотів. Із заходу чинили утиски на Україну польські війська; з півночі й від сходу московські, а з півдня турки й татари. До того ще Україна розділилася на дві частини: Лівобережну й Правобережну (від ріки Дніпро). На Лівобережній вибрали одного гетьмана, на Правобережній другого. Доходило до того що гетьмани воювали між собою. І так брати билися з братами, Україна спливала кров’ю і щораз більше занепадала. Недарма народ та історія назвали ті часи «Руїною».
2. Робота над твором Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»
2.1. Джерела для написання твору.
• Реальна дійсність життя українського народу, історична епоха кінця ХVІІІ ст.
• Автор точно і детально описує життя в Конотопі, стосунки між людьми, правдиво змальовує психологічні мотиви їх учинків.
• Широко використано приказки, народні повір’я, перекази, яскраво зображено побут, змальовано реалістичні картини селянського життя.
• Зв’язок з творчістю М. Гоголя.
• Розправа над відьмами — дійсна подія, яка свідчить про неймовірну темряву, забобонність і дикість деяких представників дворянства.
Поміщиця одного повіту, щоб позбутися посухи, викликати дощ, звеліла топити в ставку старих жінок, маючи надію виявити відьму (вона не тоне), яка нібито «вкрала дощ». У такому разі керувалися переконанням, що вода як елемент, освячений актом Божого хрещення, не приймає до себе нечистого, грішного.
2.1. Джерела для написання твору.
• Реальна дійсність життя українського народу, історична епоха кінця ХVІІІ ст.
• Автор точно і детально описує життя в Конотопі, стосунки між людьми, правдиво змальовує психологічні мотиви їх учинків.
• Широко використано приказки, народні повір’я, перекази, яскраво зображено побут, змальовано реалістичні картини селянського життя.
• Зв’язок з творчістю М. Гоголя.
• Розправа над відьмами — дійсна подія, яка свідчить про неймовірну темряву, забобонність і дикість деяких представників дворянства.
Поміщиця одного повіту, щоб позбутися посухи, викликати дощ, звеліла топити в ставку старих жінок, маючи надію виявити відьму (вона не тоне), яка нібито «вкрала дощ». У такому разі керувалися переконанням, що вода як елемент, освячений актом Божого хрещення, не приймає до себе нечистого, грішного.
2.2. Тема: письменник правдиво показав суспільні взаємини, сатирично висміяв життя і побут українського панства і козацької старшини кінця ХVІІІ ст.
2.3. Ідея: гостра сатира на адміністративний апарат гетьманського ладу (некультурність, самодурство, здирство, взаємні інтриги й обдурювання…).
2.4. Основна думка: «Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв».
2.5. Жанр: гумористично-сатирична повість (бурлескний твір).
2.6. Сюжет твору.
Сюжет повісті становить складне поєднання побутових епізодів з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжівни Олени, але дістає «гарбуза». Писар Пістряк намагається хитрощами скинути Забрьоху із сотнества і зайняти його посаду: він намовляє свого керівника водою перевірити відьом. І тут у повість вплітається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутір, потім одружує його з гунявою Солохою, писаря Пістряка — з наймичкою Пазькою, а хорунжівну Олену — із судденком Халявським. Закінчення знову реалістичне. Забрьоху скидають із сотнества, а Пістряка — з писарства, і вони знову стають приятелями. Зубиха зачахла і вмерла. Як відьму зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, «щоб ще не скочила».
Сюжет повісті становить складне поєднання побутових епізодів з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжівни Олени, але дістає «гарбуза». Писар Пістряк намагається хитрощами скинути Забрьоху із сотнества і зайняти його посаду: він намовляє свого керівника водою перевірити відьом. І тут у повість вплітається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутір, потім одружує його з гунявою Солохою, писаря Пістряка — з наймичкою Пазькою, а хорунжівну Олену — із судденком Халявським. Закінчення знову реалістичне. Забрьоху скидають із сотнества, а Пістряка — з писарства, і вони знову стають приятелями. Зубиха зачахла і вмерла. Як відьму зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, «щоб ще не скочила».
Сюжетні лінії:
• відомості про предків Забрьохи;
• намагання пана сотника одружитися з Оленою за допомогою ворожінь Явдохи;
• М. Забрьоха і П. Пістряк — «керівники козацької сотні»;
• Олена і пан Халявський;
• містична діяльність Явдохи Зубихи;
• відомості про предків Забрьохи;
• намагання пана сотника одружитися з Оленою за допомогою ворожінь Явдохи;
• М. Забрьоха і П. Пістряк — «керівники козацької сотні»;
• Олена і пан Халявський;
• містична діяльність Явдохи Зубихи;
2.7. Композиція.
Повість містить 14 частин і «закінченіє».
Експозиція: знайомство читача з паном сотником Микитою Уласовичем Забрьохою.
Зав’язка: рішення Забрьохи будь-яким шляхом домогтися любові від Олени Йосипівни; намагання Пістряка помститися пану сотнику за те, що той принизив писаря перед військом козацьким.
Кульмінація: усунення зі своїх посад Забрьохи і Пістряка, їх деградація.
Розв’язка: «заключеніє», кожний герой твору отримує покарання; страшна смерть конотопської відьми.
Повість містить 14 частин і «закінченіє».
Експозиція: знайомство читача з паном сотником Микитою Уласовичем Забрьохою.
Зав’язка: рішення Забрьохи будь-яким шляхом домогтися любові від Олени Йосипівни; намагання Пістряка помститися пану сотнику за те, що той принизив писаря перед військом козацьким.
Кульмінація: усунення зі своїх посад Забрьохи і Пістряка, їх деградація.
Розв’язка: «заключеніє», кожний герой твору отримує покарання; страшна смерть конотопської відьми.
2.8. Проблематика.
• Керівник і влада.
• Розум і безглуздя.
• Щирість у взаємостосунках між людьми.
• Прагнення будь-яким шляхом збагатитися, отримуючи посаду.
• Обов’язок перед суспільством.
• Деградація особистості.
• Ворожіння і свята віра в Бога.
• Керівник і влада.
• Розум і безглуздя.
• Щирість у взаємостосунках між людьми.
• Прагнення будь-яким шляхом збагатитися, отримуючи посаду.
• Обов’язок перед суспільством.
• Деградація особистості.
• Ворожіння і свята віра в Бога.
2.9. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:
Частина І
• Хто був Микита Уласович Забрьоха?
• Як Г. Квітка характеризує свого героя? Чи можете ви за цим з’ясувати ставлення автора до конотопського пана сотника? («…У неділеньку свту не брав білої сорочки, та й прощайте у сім слові — китаєвих синіх штанів на ніч не знімав, так, сердека, у них і ночував… Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки. …Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана»)
• Про що свідчить мова, яку дібрав письменник, описуючи свого героя?
• Чому прізвище Забрьощенко було замінено народом на Забрьоху?
• Через що Микита вчасно не одружився? («Батько-бо його старий Улас був собі скупенький, і коли, було, Микита як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зиркне на нього сторч та й скаже: «Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться. Бач, хліб дорогий, по п’яти алтин мішок, та й тісно нам буде, як тобі жінку озьмемо: де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле. Нехай лишень опісля подумаємо”»)
• Що дізнався Забрьоха від людей про Олену? («…У неї нема ні батька, ні матері, а тільки самий брат; що вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полі при косарях і при женцях, а зимою у винниці сама догляда і се борошно скупує»)
• Чим дівчина сподобалася пану сотнику? («…Дівка здорова, молода, оглядна, чорнобрива, повновидна, а худоби-худоби — так батечки! Свій хутір, лісок, винничка, млинок, вітрячок, а скотини та овечок — так нічого й казати!»)
• Чому Забрьоха вимушений був набрехати про причину приїзду до Олени її брату? («…Старі люди кажуть: тільки що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і що без брехні ні жоден чоловік не сватався»)
• Як він пояснив мету свого візиту до хорунжого? («…Буцімто йому треба брагу для волів найняти на зиму (а ще де та зима? Ще тільки Петрівка йде), так він почув, що у пана хорунженка у винниці барда добра і добре скотини доглядають, приїхав найнятися і сторожитись»)
• Що пояснив брат гостю про відсутність своєї сестри? («Сестра у полі, поїхали там трошки просця посіяти, так вона догляда, бо вже без неї ніхто нічого не тямить зробити»)
• Чи можна вважати хорунжого ледачим? («Не знаю я сього діла і ні в віщо не мішаюсь, про те сестра зна») _ Як Олена зустрічала гостя? («Бачить, що чужий чоловік, зараз мотнулась, звеліла із ставка потягти карасів і загадала вечерю варити; сюди-туди шатнулась і увесь порядок дала, що й на завтра робити, і кому, куди і зачим їхати, а далі одяглась таки любенько, як звичайно панночці та ще у хорунжівні: до старенької плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатці, та червоні черевички узула, а на голову хорошу стрічку поклала, та й вийшла і поклонилась пану Уласовичу низенько»)
• Чим господиня вразила Забрьоху? («Як побачив таку панночку, що не тільки що зроду не бачив такої, та вона йому й не снилась така, та аж задрижав, і не тямить вже, що йому й казати… та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю»)
• Кого намагався висміяти Г. Квітка-Основ’янеко на прикладі брата Олени?
• Чому Забрьоха зізнався Йосиповичу про причину приїзду до нього? Як той зреагував на прохання пана сотника віддати за нього Олену? («Побачу, цат, сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте лишень спати,— та й пішов від нього»)
• З чим повертася Забрьоха від Йосипивічів? Через що його проймав сором? («Ввійшла з кімнати паньмичка, поклонилась та й поставила на столі перед паном Уласовичем на сковороді… печений гарбуз! …Він мерщій на коня та навтікача побіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йому ще більше стидно, ще більш коня поганя… Одно те, що сором, а тут і такої дівки жалко, та ще ж ні ївши, ні пивши! От вже нам Уласович і додому з гарбузом так і біжить, як і біг до дівки, думаючи рушники брати»)
Частина ІІ
• Як Г. Квітка описує П. Пістряка? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («А хто ж то лізе? Що ж се він так там мордується? То піткнеться у двері, та й назад наші… Лізе то не хто як сотенник конотопський писар і щирий приятель пана сотника Микити Забрьохи»)
• Як Г. Квітка описує П. Пістряка? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («А хто ж то лізе? Що ж се він так там мордується? То піткнеться у двері, та й назад наші… Лізе то не хто як сотенник конотопський писар і щирий приятель пана сотника Микити Забрьохи»)
• Яку залежність мав Микита Уласович від сотенного конотопського писаря? («…Він без нього ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»)
• Де і за яких обставин П. Пістряк здобув освіту? Про що це свідчить? («…Дванадцять год учився у дяка в школі: у год вчистив граматику, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та півп’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, і єрмолойні догматики, і Сковородині херувимські, туди ж за дяком і піддячим окселентує і Павла чтеніє, коли не багацько закладок, утне на усю церкву голосно; а вже на річах так і бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання…»)
• У чому було призначення довгої хворостини, з якою пан писар намагався потрапити у приміщення до Забрьохи? («…Но оная не суть уже хворостина, понесе убо суть на ній вмістилище душ козацьких прехваброї сотні Конотопської, за ненахожденієм писательського существа…»)
• Яке предписаніє отримав пан сотник? («…Іти в Чернігов за всею сотнею і зібратись зо всім прибором і узяти провйонту для себе і коней на дві неділі»)
• Як він зреагував на нього?
• Через що П. Пістряк не міг остаточно порахувати козаків?
• Яким чином писар намагався бути хитрішим за пана сотника? («Се на біду вже йде, коли пан сотник та буде розумніший мене. Нащо ж йому і писар, коли сам буде і видумувати і підписувати? Отже тільки не видно, що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо… Я йому хука усучу»)
• Що висміює Г. Квітка на прикладі пана Забрьохи, коли той з’явився перед військом для з’ясуванням кількості козаків? («…А він більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько»)
• На яку помилку зазначив пан сотник своєму писарю, коли той не міг дорахуватися одного козака? («Адже і козаки усі, і з хворостини ні жоден не втікав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь»)
• Як сприйняв Пістряк образу від пана Забрьохи за невміння вести облік козаків? («Подавишся, як я тобі галушку піднесу… Підведу тебе під монастир… Буде у Конотопі сотник, та не Забрьоха… кланятимуться і Пістряку»)
• Що свідчить про безлад серед козацької сотні, якою керував М. Забрьоха? («Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? На те дивлячись, і козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому після такої муштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати…»)
Частина ІІІ
• З приводу чого жалкував Забрьоха, сидячи на лавці вдома? («Що йому учора Йосиповна Олена, панна харунжівка, піднесла, мов тертої під ніс кабаки, печеного гарбузця; що він після учорашнього дня ще не пив, не їв, а тут ще не виспався; що треба йому збиратися з своєю сотнею у поход аж у самісінь- кий Чернігов; та я ж кажу, після такої біди ще й нове лихо зіклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Пістряка, а розсердившись, вже він не буде ніякої поради давати, як начальство пришле об чім лепорт чи як там його; тоді що чинити?»)
• З приводу чого жалкував Забрьоха, сидячи на лавці вдома? («Що йому учора Йосиповна Олена, панна харунжівка, піднесла, мов тертої під ніс кабаки, печеного гарбузця; що він після учорашнього дня ще не пив, не їв, а тут ще не виспався; що треба йому збиратися з своєю сотнею у поход аж у самісінь- кий Чернігов; та я ж кажу, після такої біди ще й нове лихо зіклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Пістряка, а розсердившись, вже він не буде ніякої поради давати, як начальство пришле об чім лепорт чи як там його; тоді що чинити?»)
• Чого не міг простити писар пану сотнику? («…Да не розсміються надо мною наші козаки і рекуть нині: «Писар наш суть дурень, не вмів розібрати, що хворостина суть удобосокрушаємая». …Того для подобало вам, пане сотнику, всп’ять зря покинути прогрішення брата вашого; скріч устами ко вуху повідати йому, а не все козацькоє услишаніє»)
• З якою метою Микита Забрьоха намагався налагодити стосунки з писарем після того, коли він його висміяв серед козацтва? («Здолай же дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори мені з письма, а кажи просто. Тут і так, не тобі кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у похід іти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити… Адже сотня уся, то й добре; ну, дальш каже, що робити?»)
• Як Пістряк пояснив пану сотнику причину посухи на землі. («Є на світі нечистивиї баби… поселяють вражду і роздор проміж супружнього пребиванія; возбуждають любовноє преклоненіє уноші к діві і от Ония к оному, і прочеє зло неудоборекомоє, а паче усього, затворяють хляби небеснії і воспрещають дождеві орошати землю, де погибнеть род чоловічеський»)
• Які відчуття охопили Забрьоху, коли він почув від писаря розповідь про відьом? («Та цур їм, не споминай їх мені, пане писарю! Хоч до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усю ніч буду жахатись і не спатиму, усе відьом буду боятися… вона перекинеться клубком, кинеться тобі під ноги, зіб’є тебе та й щезне. …Чи мало старі люди такого розказують, так що, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть»)
• Що робить батько Уласа Забрьохи з представниками нечистої сили? («…Їх возхищаше і у річці топляше. Аще кая суть відьма, та не погрязнеть на дно річноє, аще, і камень жер- товний на виї єя причепляють, аще же непричасна єсть злу силу, абиє погрязнеть у воді»)
• Яку користь мав П. Пістряк від того, що пан сотенний вирішив не йти у військовий похід, а зайнятись боротьбою з тими, хто перешкоджає дощу? («На руку ковінька нашому пану Пістряку. Зробив з паном сотником, що йому треба було і чого йому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухав предпісанія начальства, не йшов у Чернігов, може, від татар або від ляхів відбиватись; а поки кривий Хверлущенко з одною ногою дошкандиба і начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів… «Певно, його замінять, а сотником поставлять… вже ж нікого більше, як мене. І ураговим бабам і молодицям, хто мені якусь капость робив, або… те-то… не сотвориша послушанія… знаю таківських… усім віддячу, позаполіскую їх добре! Спасибі, що мій дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо”»)
Частина IV
• Що відбувалося з худобою, коли біля неї не було господарів?
• Що відбувалося з худобою, коли біля неї не було господарів?
• Яке видовище зібралися подивитися мешканці Конотопа?
• Через що пан Симеон розігнав різкою школярів, які прибігли подивитися на подію біля річки? («…Сконпоновали смішного вірша на свого дяка»)
• Як у творі характеризується діяльність ворожок? (Пріська Чирячка — «…змолоду давила зінське щеня; зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює…». «Раз пан Пістряк та попросив її, щоб дала йому любощів, щоб його усяка чи дівка, чи молодиця, на яку оком накинув, щоб його полюбила, отже ж то випив тих любощів та й пішов на вечорниці, та тільки було що розходивсь… як же йому завадить! Так і додому не добіг». Химка Рябокобилиха — «…вже коли в кого що пропаде, то й не думай іти до ворожки, вона самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита». Оттак було сказала раз і на пана Пістряка — що то! І старшини не минула! — що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав». Явдоха Зубиха — «…вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глупу північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп’ять стане стара, як була учора». «Раз пан писар Ригорович читав перед громадою якесь-то предписаніє від начальства… як ось і йде Зубиха та й глянула на нього і тільки і всього, що всміхнулась, так що ж? Він зараз бумагу об землю, під- тикався та й давай скакати перед громадою. Сміху було такого, що не то що!» Пазька Псючиха — «…нишком, не хвалячись, чаклує… То куди махнула, туди і хмари підуть». Домаха Карлючківна — «…коли роззявить рот, так і лопата улізе, нісочок, як у рябця, а як дивиться з Конотопа очицями, так одним у Київ, а другим у Білагород». «Шоста була Векла, старого Штирі невістка, а сьома Устя Жолобиха…»)
• Чому, на ваш погляд, саме цих жінок було звинувачено в зносинах із нечистою силою і в тому, що, нібито, саме вони перешкоджали дощовій погоді?
Частина V
• Чим пояснити ретельність контролю з боку Пістряка за ув’язненими відьмами? («…Щоб котра з них, перекинувшись або сорокою, або свинею, та не дала б дьору»)
• Чим пояснити ретельність контролю з боку Пістряка за ув’язненими відьмами? («…Щоб котра з них, перекинувшись або сорокою, або свинею, та не дала б дьору»)
• Про що свідчить невміння пана сотника вести промову серед людей?
• Як народ, а потім і Забрьоха поставились до втоплення Векли Штирихи?
• За що Пістряк намагався її знищити? («Просих — і не дала, позичах — і не повірила; стражі предах — і не відкупалася, якоже другії прочії»)
• З якою промовою звернувся Талимін Левурда до Забрьохи щодо зв’язку його жінки з нечистою силою? («…Дивлюсь… аж в неї в гостях чорт, та от, як бачите, словнісенько як пан писар Прокіп Ригорович, нехай здоров буде, така йому і пика, і одежа, і усе таке. Я до чорта, а він від мене, я за ним, а проклятий чортяка та у сіни, він бачить, що непереливки, та у трубу, я як злякаюсь, як вернусь у хату, та на піл, та що то: й кожухом укривсь, а сам дрижу з переляку, що бачив чорта і що моя жінка з ним дружить»)
• Чому Ригорович всіляко намагався перешкодити покаранню дружини Левурди?
• Чим пояснити думку чоловіка про те, що Пістряк — чорт який відвідував його Стеху?
• Як помстився Левурді за своє звинувачення пан писар? («Пойміте його і водворіте у ратушу і присовокупіте нозі його до клади, бо сам сознаніє учинив, що видів і осязав живого чорта, убо він є колдун, чаклун; воутріє ізбию киями сього грішника»)
• Що було характерним у поведінці Забрьохи під час суду над відьмами? («Микита Уласович вже й дрімати став, по його так вже б пора і додому: чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть; Конотоп не мале село; без сварки, без позивання не обійдеться. Усе знай позіха та… пальцем знай штрика то у лоб, то у ніс»)
• Які труднощі виникли під час покарання Явдохи Зубихи?
• У чому виявилася байдужість Забрьохи до суду, який чинив Пістряк над відьмами? («…Робіть, що знаєте, тільки швидше, бо вже обідня пора. Я б вже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю кумедію, що на собі цілісінький віз каміння, а вона не тоне, а плава поверх води. Робіть собі що знаєте, а я буду на готове дивитись, я на те у Конотопі сотник»)
• За що народ звинувачував Явдоху Зубиху? («Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику…»)
• Як відьма сприйняла друге покарання над собою? («…По два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити… аж засапались б’ючи, б’ють — б’ють, і вже цурпалки летять… А що Явдоха? Лежачи під різками, казку каже»)
• У чому виявилася витримка Явдохи під час її катування різками? («…Б’ють-б’ють бісівську бабу, скільки хлопців перемінилося, скільки різок перебрали: і вербових, і березових, і тернових, а їй не позначилось нічого, неначе тільки що лягла і не трішечки і не бита…»)
• На що Швандюра «відкрив очі» тим, хто намагався чинити суд над відьмою? («Тоді усі побачили, що лежить товста вербова колода, поперепутована вірьовками, і сидять на ній чотири хлопця здоровенних і держуть її якомога, щоб не пручалась, а чотири б’ють тую колоду зо всієї сили добрими різками, неначе кого путнього. А біля тієї колоди лежить сама по собі Явдоха Зубиха, і не зв’язана, і регочеться, дивлячись, як працюються люди замість її та над колодою»)
• Якої шкоди вчинила Зубиха Пістряку? («Се вона мені зробила, що я після перепою химери погнав»)
• У чому вбачав для себе користь пан писар від відьми? («Такої мені і треба!.. Піддобрюсь до неї, воно поможе його (Забрьоху) втопити, а мені винирнути з писарства та на панство…»)
• Що намагався висміяти Г. Квітка-Основ’яненко у сцені суду над відьмами? Який вид гумору він при цьому застосував?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
Частина І
1. Микита Забрьоха — конотопський пан:
а) хорунжий;
б) писар;
в) гетьман;
г) сотник.
2. Батько Микити не виявляв великого бажання:
а) навчати сина військової справи;
б) одружувати його;
в) балувати дитинчатко дорогими подарунками;
г) виховувати і привчати спадкоємця до етикету.
3. Уподобавши собі хорунжівну Олену, Забрьоха найбільше цінував її:
а) вміння гарно співати;
б) доброту і веселу вдачу;
в) придане;
г) вправність у господарюванні.
4. До якої брехні вдався Микита Уласович, приїхавши сватати Олену? Буцімто він:
а) бажав порадитися з приводу обробки землі;
б) розшукував породистих коней;
в) скуповував мисливських собак;
г) придбав би браги для волів на зиму.
5. Напередодні якого народного свята приїхав залицятися герой твору?
а) Водохреща;
б) Івана Купала;
в) Петрівки;
г) Різдва.
6. Якщо дівчина не згодна на шлюб, то вона виносила хлопцю:
а) хліб-сіль;
б) печеного гарбуза;
в) рушники;
г) кухлик води.
Частина І
1. Микита Забрьоха — конотопський пан:
а) хорунжий;
б) писар;
в) гетьман;
г) сотник.
2. Батько Микити не виявляв великого бажання:
а) навчати сина військової справи;
б) одружувати його;
в) балувати дитинчатко дорогими подарунками;
г) виховувати і привчати спадкоємця до етикету.
3. Уподобавши собі хорунжівну Олену, Забрьоха найбільше цінував її:
а) вміння гарно співати;
б) доброту і веселу вдачу;
в) придане;
г) вправність у господарюванні.
4. До якої брехні вдався Микита Уласович, приїхавши сватати Олену? Буцімто він:
а) бажав порадитися з приводу обробки землі;
б) розшукував породистих коней;
в) скуповував мисливських собак;
г) придбав би браги для волів на зиму.
5. Напередодні якого народного свята приїхав залицятися герой твору?
а) Водохреща;
б) Івана Купала;
в) Петрівки;
г) Різдва.
6. Якщо дівчина не згодна на шлюб, то вона виносила хлопцю:
а) хліб-сіль;
б) печеного гарбуза;
в) рушники;
г) кухлик води.
Частина ІІ
1. Герой твору, про якого Г. Квітка-Основ’яненко зазначив: «Як він сказав, так воно і є, так і буде, і вже й до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»?
а) М. Забрьоха;
б) П. Пістряк;
в) брат Олени;
г) сільський дяк.
2. Предмет, що його П. Пістряк називав «лепортом»:
а) книга;
б) хворостина;
в) рушниця;
г) прапор.
3. Пан писар аж дванадцять років навчався у:
а) дяка в школі;
б) Бобринецькому повітовому училищі;
в) Полтавській духовній семінарії;
г) чоловічому монастирі.
4. Зміст «предписанія», яке отримав У. Забрьоха:
а) «Негайно вирушити у військовий похід проти шведів»;
б) «Здійснити облік козаків, їх зброї, про що незамедлітельно
повідомити»;
в) «Вирушити з сотнею до Чернігова на два тижні»;
г) «Провести військові збори в Конотопі».
5. Пан М. Забрьоха не вмів як слід:
а) читати;
б) писати;
в) рахувати;
г) скласти лепорта.
1. Герой твору, про якого Г. Квітка-Основ’яненко зазначив: «Як він сказав, так воно і є, так і буде, і вже й до сто баб не ходи, так ніхто не переможе»?
а) М. Забрьоха;
б) П. Пістряк;
в) брат Олени;
г) сільський дяк.
2. Предмет, що його П. Пістряк називав «лепортом»:
а) книга;
б) хворостина;
в) рушниця;
г) прапор.
3. Пан писар аж дванадцять років навчався у:
а) дяка в школі;
б) Бобринецькому повітовому училищі;
в) Полтавській духовній семінарії;
г) чоловічому монастирі.
4. Зміст «предписанія», яке отримав У. Забрьоха:
а) «Негайно вирушити у військовий похід проти шведів»;
б) «Здійснити облік козаків, їх зброї, про що незамедлітельно
повідомити»;
в) «Вирушити з сотнею до Чернігова на два тижні»;
г) «Провести військові збори в Конотопі».
5. Пан М. Забрьоха не вмів як слід:
а) читати;
б) писати;
в) рахувати;
г) скласти лепорта.
Частина ІІІ
1. Микита Уласович вважав для себе Пістряка за:
а) родича;
б) брата;
в) радника;
г) доброго знавця військової справи.
2. «…Що писар не здума, що не скаже, то вже М. Забрьоха мерщій і каже»:
а) «Не розумію тебе, повтори…»;
б) «Дай осмислити про що речеш ти…»;
в) «Так, так воно є»;
г) «Зачекай. А якщо…».
3. Аби не вирушати у військовий похід, Пістряк запропонував Забрьосі таку причину:
а) тяжка хвороба у козацькому середовищі;
б) оборона світу, який загибає від посухи;
в) обмаль провіанту;
г) необхідність оновлення зброї.
4. На думку пана писаря, щоб викликати дощ, необхідно:
а) молитися Богу;
б) знайти земляну жабу;
в) звернутися до відьом;
г) дати милостиню жебракам.
5. Про кого у творі зазначено: «дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо»:
а) П. Пістряка;
б) М. Забрьоху;
в) кривого Хверлущенка;
г) одного з козаків.
6. Виконання якого документу проігнорував М. Забрьоха?
а) Предписанія;
б) наказу;
в) постанови;
г) розпорядження.
7. П. Пістряк намагався помститися керівникові козацького війська за те, що він:
а) його принизив під час обліку сотні;
б) оббрехав грамотія;
в) зменшив йому платню;
г) не дозволив одружитися писарю на Олені.
8. З яким ворогом мав битися У. Забрьоха, вирушивши у військовий похід?
а) Німцями або шведами;
б) москалями;
в) французами;
г) татарами або ляхами.
9. Пан писар мріяв про те, що:
а) матиме багато родючої землі;
б) його призначать сотником;
в) отримає велику винагороду за свою службу;
г) буде служити самому царю.
1. Микита Уласович вважав для себе Пістряка за:
а) родича;
б) брата;
в) радника;
г) доброго знавця військової справи.
2. «…Що писар не здума, що не скаже, то вже М. Забрьоха мерщій і каже»:
а) «Не розумію тебе, повтори…»;
б) «Дай осмислити про що речеш ти…»;
в) «Так, так воно є»;
г) «Зачекай. А якщо…».
3. Аби не вирушати у військовий похід, Пістряк запропонував Забрьосі таку причину:
а) тяжка хвороба у козацькому середовищі;
б) оборона світу, який загибає від посухи;
в) обмаль провіанту;
г) необхідність оновлення зброї.
4. На думку пана писаря, щоб викликати дощ, необхідно:
а) молитися Богу;
б) знайти земляну жабу;
в) звернутися до відьом;
г) дати милостиню жебракам.
5. Про кого у творі зазначено: «дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо»:
а) П. Пістряка;
б) М. Забрьоху;
в) кривого Хверлущенка;
г) одного з козаків.
6. Виконання якого документу проігнорував М. Забрьоха?
а) Предписанія;
б) наказу;
в) постанови;
г) розпорядження.
7. П. Пістряк намагався помститися керівникові козацького війська за те, що він:
а) його принизив під час обліку сотні;
б) оббрехав грамотія;
в) зменшив йому платню;
г) не дозволив одружитися писарю на Олені.
8. З яким ворогом мав битися У. Забрьоха, вирушивши у військовий похід?
а) Німцями або шведами;
б) москалями;
в) французами;
г) татарами або ляхами.
9. Пан писар мріяв про те, що:
а) матиме багато родючої землі;
б) його призначать сотником;
в) отримає велику винагороду за свою службу;
г) буде служити самому царю.
Частина ІV
1. Якого вірша склали школярі, очікуючи видовисько біля річки? Про:
а) сміливе військо козацьке;
б) дяків-п’яничок;
в) ворожок та нечисту силу;
г) пана сотника та писаря.
2. Через що Пістряк звернувся по допомогу до Пріськи Чирячки? Бо:
а) захворів на лихоманку;
б) прагнув забагатіти;
в) хотів, щоб його кожна дівка любила;
г) не вмів складати віршів про кохання.
3. Чим відьма Пріська не задовольнила сподівань пана писаря?
а) Не спрацювало її зілля для любощів;
б) звинуватила його у крадіжці бджіл;
в) своїм поглядом змусила Пістряка танцювати перед грома-
дою, коли той читав предписаніє;
г) бо через неї він хворів майже місяць.
1. Якого вірша склали школярі, очікуючи видовисько біля річки? Про:
а) сміливе військо козацьке;
б) дяків-п’яничок;
в) ворожок та нечисту силу;
г) пана сотника та писаря.
2. Через що Пістряк звернувся по допомогу до Пріськи Чирячки? Бо:
а) захворів на лихоманку;
б) прагнув забагатіти;
в) хотів, щоб його кожна дівка любила;
г) не вмів складати віршів про кохання.
3. Чим відьма Пріська не задовольнила сподівань пана писаря?
а) Не спрацювало її зілля для любощів;
б) звинуватила його у крадіжці бджіл;
в) своїм поглядом змусила Пістряка танцювати перед грома-
дою, коли той читав предписаніє;
г) бо через неї він хворів майже місяць.
Частина V
1. Риса характеру Микити Уласовича, яка виявилася під час суду над відьмами:
а) байдужість;
б) доброта;
в) жадібність;
г) жорстокість.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.
1. Риса характеру Микити Уласовича, яка виявилася під час суду над відьмами:
а) байдужість;
б) доброта;
в) жадібність;
г) жорстокість.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Дослідіть, яким чином прізвище Забрьоха характеризує його зовнішність, учинки, поведінку, манеру спілкування тощо. Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на факти з твору.
2. Вмотивуйте звинувачення П. Пістряком жінок у їх зв’язку з нечистою силою та розправу над ними. Це особисті амбіції писаря чи вболівання за громадські інтереси.
3. Хто з жінок, звинувачених у зв’язку з нечистою силою, «…самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердиться»?
а) Химка Рябокобилиха;
б) Явдоха Зубиха;
в) Пріська Чирячка;
г) Пазька Псючиха.
Картка № 1
1. Дослідіть, яким чином прізвище Забрьоха характеризує його зовнішність, учинки, поведінку, манеру спілкування тощо. Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на факти з твору.
2. Вмотивуйте звинувачення П. Пістряком жінок у їх зв’язку з нечистою силою та розправу над ними. Це особисті амбіції писаря чи вболівання за громадські інтереси.
3. Хто з жінок, звинувачених у зв’язку з нечистою силою, «…самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердиться»?
а) Химка Рябокобилиха;
б) Явдоха Зубиха;
в) Пріська Чирячка;
г) Пазька Псючиха.
Картка № 2
1. Як Г. Квітка-Основ’яненко ставиться до М. Забрьохи, П. Пістряка? Що він намагається висміяти, зображуючи їх образ життя, поведінку, мову. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Доведіть, що повість «Конотопська відьма» — це бурлескний твір. Свої міркування обґрунтуйте.
3. Кого з героїв твору стосується приказка: «Коли не піп, то й не микайся в ризи»?
а) Забрьохи;
б) П. Пістряка;
в) пана Симеона;
г) Усті Жолобихи.
1. Як Г. Квітка-Основ’яненко ставиться до М. Забрьохи, П. Пістряка? Що він намагається висміяти, зображуючи їх образ життя, поведінку, мову. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.
2. Доведіть, що повість «Конотопська відьма» — це бурлескний твір. Свої міркування обґрунтуйте.
3. Кого з героїв твору стосується приказка: «Коли не піп, то й не микайся в ризи»?
а) Забрьохи;
б) П. Пістряка;
в) пана Симеона;
г) Усті Жолобихи.
Картка № 3
1. Охарактеризуйте діяльність М. Забрьохи — судді. Яким чином він дотримується законодавства?
2. Порівняйте головних героїв твору — М. Забрьоху і П. Пістряка. Що їх єднає і водночас різнить? Надайте вичерпну відповідь на прикладах з твору.
3. Чим пояснити рішення П. Пістряка «піддобритися» до Явдохи Зубихи? Щоб та:
а) посприяла його одруженню на Олені Йосипівні;
б) наслала на Конотоп рясні дощі;
в) ощасливила кожного козака війська грошима;
г) допомогла отримати писарю посаду сотенного.
1. Охарактеризуйте діяльність М. Забрьохи — судді. Яким чином він дотримується законодавства?
2. Порівняйте головних героїв твору — М. Забрьоху і П. Пістряка. Що їх єднає і водночас різнить? Надайте вичерпну відповідь на прикладах з твору.
3. Чим пояснити рішення П. Пістряка «піддобритися» до Явдохи Зубихи? Щоб та:
а) посприяла його одруженню на Олені Йосипівні;
б) наслала на Конотоп рясні дощі;
в) ощасливила кожного козака війська грошима;
г) допомогла отримати писарю посаду сотенного.
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІІ. Домашнє завдання
Опрацювати ідейний зміст частин VІ–ХІ повісті, дібрати факти з твору, які містять елементи іронії та сатири; скласти інформаційне ґроно щодо характеристики образів М. Забрьохи, П. Пістряка, поміщика Д. Халявського.
Опрацювати ідейний зміст частин VІ–ХІ повісті, дібрати факти з твору, які містять елементи іронії та сатири; скласти інформаційне ґроно щодо характеристики образів М. Забрьохи, П. Пістряка, поміщика Д. Халявського.
Немає коментарів:
Дописати коментар